№ 57788821, 16.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа № 922/4822/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 14-93 від 18.04.2014

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 297 від 05.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ (вх. № 1236 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.03.2016 у справі № 922/4822/13

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території, м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території, в якому просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 18521698,39 грн., три відсотки річних у розмірі 401694,43 грн., пеню у розмірі 1370932,08 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1296518,89 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

11.11.2014 господарським судом Харківської області по справі № 922/4822/13 було винесено рішення, на підставі якого було стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 18521698,39 грн., пеню у розмірі 137093,21 грн., штраф у розмірі 129651,89 грн., 3 % річних у розмірі 401694,43 грн., а також судовий збір у розмірі 68820,00 грн. Надано відстрочку виконання рішення суду до 15.04.2015.

27.01.2015 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26.03.2015 постановою Вищого господарського суду України рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

23.04.2015 господарським судом Харківської області по справі № 922/4822/13 була винесена ухвала, на підставі якої задоволена заява про відстрочку виконання рішення суду та відстрочене його виконання до 23.10.2015.

28.05.2015 постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

13.08.2015 постановою Вищого господарського суду України ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

28.10.2015 на підставі ухвали господарського суду Харківської області було прийнято рішення про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області до 15.02.2016.

01.12.2015 постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

18.02.2016 постановою Вищого господарського суду України ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

10.02.2016 Харківське обласне комунальне підприємство Дирекція розвитку інфраструктури території звернулось до господарського суду Харківської області з заявою у відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2016 по справі № 922/4822/13 (суддя Лаврова Л.С.) задоволено частково заяву Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у даній справі. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 у справі № 922/4822/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (м. Київ) до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території (м. Харків) на шість місяців до 17.09.2016.

Позивач із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу про відстрочку виконання рішення необґрунтованою, винесеною при неповному зясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 17.03.2016 по справі № 922/4822/13 скасувати, у задоволенні заяви Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у даній справі відмовити у повному обсязі, а витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги покласти на відповідача. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2016 задоволено клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України, м. Київ про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, а розгляд скарги призначено на 16 травня 2016 о 12:00 год.

Відповідач - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4699 від 10.05.2016), в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2014 по справі № 922/4822/13 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 18521698,39 грн., пеню у розмірі 137093,21 грн., штраф у розмірі 129651,89 грн., 3 % річних у розмірі 401694,43 грн., а також судовий збір у розмірі 68820,00 грн. Надано відстрочку виконання рішення суду до 15.04.2015.

Дане рішення набрало законної сили.

Матеріали справи також свідчать про те, що відстрочка виконання рішення суду у справі № 922/4822/13 надавалась відповідачу неодноразово, а саме:

-рішенням суду першої інстанції від 11.11.2014 надано відстрочку строком на 6 місяців до 15.04.2015;

-ухвалою суду від 23.04.2015 надано відстрочку до 23.10.2015;

-ухвалою суду від 28.10.2015 надано відстрочку до 01.03.2016.

Ухвали господарського суду Харківської області від 23.04.2015 та від 28.10.2015 залишені судами апеляційної та касаційної інстанції без змін.

10.02.2016 Харківське обласне комунальне підприємство Дирекція розвитку інфраструктури території звернулось до господарського суду Харківської області з заявою у відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2016 по справі № 922/4822/13 заяву Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 у даній справі задоволено частково. Відстрочено виконання рішення по цій справі на шість місяців до 17.09.2016.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали, враховуючи також наступне.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом.

Отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у даній справі, відповідач послався на скрутний фінансовий стан підприємства близький до загрози банкрутства, його збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів, які наразі позбавляють підприємство можливості погашення частини існуючої заборгованості одразу і у повному обсязі.

Також, відповідач вказує на той факт, що з моменту надання останньої відстрочки (28.10.2015), ним отримано субвенцію та майже повністю вдалося погасити суму боргу за цією справою, про що свідчать надані до матеріалів справи належним чином засвідчені копії договору № 329/375-в про організацією взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 10.12.2015 та платіжне доручення № 8 від 15.12.2015 (проведено банком 17.12.2015) на суму 14000000,00 грн.

Крім того, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач наводить обставини, що викладені у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 03-10/112 від 09.02.2016, в котрому відображена вся ситуація, у якій на даний час опинилось комунальне підприємство і до чого може призвести примусове виконання рішення суду.

Цим листом Департамент ЖКГ зокрема підтверджує те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП ДРІТ. У відповідності до зазначеного Порядку залишок грошей, що залишається у ХОКП ДРІТ згідно встановлених нормативів розподілу грошей, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, повинен бути направлений ХОКП ДРІТ на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії. Натомість погашення іншої заборгованості та нарахувань на заборгованість перед ПАТ НАК Нафтогаз України за отриманий природний газ, зазначеним розрахунком розподілу грошей не передбачено.

Отже, виходячи з цього, ХОКП ДРІТ не в змозі самостійно проводити будь-які перерахування на користь ПАТ НАК Нафтогаз України, до того ж у нього відсутні на це грошові кошти. Єдиним джерелом на підставі якого відповідач може на цей час погасити заборгованість та нарахування зроблені на заборгованість є отримання з Державного бюджету України заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Однак, грошові кошти (субвенції), що отримувало ХОКП ДРІТ, починаючи з 2012 року з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення у відповідності до вимог вказаних у постановах Кабінету Міністрів України, якими був затверджений порядок перераховування субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах (постанови КМУ № 517 від 11.06.2012, № 167 від 20.03.2013, № 30 від 29.01.2014) використовувались у першу чергу на погашення заборгованості, що виникла перед газопостачальними організаціями за отриманий природний газ, який використовувався для потреб населення. Проте, з огляду на той факт, що у 2012 році з Державного бюджету України була перерахована на погашення різниці в тарифах тільки половина необхідного обсягу субвенцій, а у 2013 році ніяких субвенцій на погашення різниці в тарифах по Харківській області не було перераховано, - тому на початок 2014 року виникла значна заборгованість з різниці в тарифах перед комунальними підприємствами Харківської області, у тому числі перед ХОКП ДРІТ. Упродовж 2014 року за рахунок субвенцій були погашені борги ХОКП ДРІТ перед ДК Газ України НАК Нафтогаз України на загальну суму у розмірі 69670213,73 грн. А упродовж 2015 року за рахунок субвенцій були погашені борги ХОКП ДРІТ перед ДК Газ України НАК Нафтогаз України, ПАТ Нафтогаз України та ін. на загальну суму 29607027,88 грн.

Таким чином, хоча відповідач у 2014-2015 роках отримав значну суму субвенцій, однак станом на 01.02.2016 залишилась заборгованість Державного бюджету України з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення за послуги надані населенню у розмірі 7556779,00 грн. та за послуги надані бюджетним організаціям у розмірі 110542,8 тис. грн.

Окремо у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 03-10/112 від 09.02.2016 зазначається, що здороження природного газу для виробництва теплової енергії, яке відбувається з початку 2015 року, у свою чергу змінення тарифів на теплопостачання, повязаних з здороженням природного газу, відбудеться тільки починаючи з квітня 2015 року.

Підсумовуючи викладені в листі Департаменту обставини, відповідач у своїй заяві про відстрочку виконання рішення зазначає, що на цей час у його підприємства не має інших джерел погашення заборгованості перед позивачем, як отримувати з Державного Бюджету України субвенції на погашення існуючого боргу. Крім того, цієї заборгованості Держави вистачило б для погашення у повній мірі суми боргу перед позивачем.

Зі свого боку, відповідач розшифровуючи дані, наведені у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 03-10/112 від 09.02.2016, надав до суду докази того, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення, що залишився не виплаченим виглядає наступним чином:

-за послуги надані населенню: по теплопостачанню за період з 1 січня 2015 року по грудень 2015 року у сумі 6307233,00 грн.; по водопостачанню за період з 1 січня 2015 року по грудень 2015 року у сумі 1249546,00 грн; по водовідведенню за період з 1 жовтня 2014 року по 1.03.2015 року у сумі 689612,67 грн;

-за послуги надані підприємствам та організаціям, що фінансуються з державного або місцевого бюджету: по теплопостачанню станом на 01.02.2016 у сумі 107118,3 тис. грн.; по водопостачанню та водовідведенню станом на 01.02.2016 у сумі 3424,5 тис. грн.

Окрім всього вищевказаного, відповідач мотивував свою заяву про відстрочку виконання рішення тим, що тарифи на теплопостачання починаючи з 2011 року не змінювались тривалий час. Тільки 31.03.2015 та 30.04.2015 постановами НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 та № 1419 від 30.04.2015 тарифи на теплопостачання були збільшені з урахуванням збільшення ціни на газ, що відбулися наприкінці 2014 року на початку 2015 року. Фактично тарифи за останніми постановами НКРЕКП почали діяти на початку опалювального сезону 2015 2016 року, тобто з жовтня 2015 року. Таке збільшення тарифів на комунальні послуги до рівня економічно обґрунтованих тарифів на думку відповідача є дуже позитивних сигналом, що повинен у подальшому зменшити заборгованість ХОКП ДРІТ перед кредиторами, головним з яких є ПАТ НАК Нафтогаз України. Більше того, відповідач вказав про існуючу перед ним заборгованість населення за спожиті послуги, яка складає суму в 34597365,82 грн., а борг підприємств та організацій, що фінансуються з державного бюджету, становить 240417,48 грн.

В підтвердження збиткової діяльності відповідач надав до матеріалів справи останню фінансову звітність: баланси, звіти про фінансові результати, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Також, відповідач просив суд врахувати той факт, що він є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності.

Зважаючи на таку складну ситуацію відповідач у своїй заяві просив суд першої інстанції розглянути питання про надання відстрочки виконання рішення суду, тому як примусове стягнення цього боргу може привести до негативних наслідків, а саме: збільшення заборгованості за рахунок виконавчого збору; відсутність змоги ХОКП ДРІТ виконувати зобовязання перед працівниками по заробітної платі та перед бюджетами різних рівнів по податкам та зборам; не можливості підтримувати технологічний процес по наданню якісних послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що в кінцевому результаті викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує ХОКП ДРІТ; звертанню інвестиційного проекту, на підставі якого надається обладнання за кошти міжнародної фінансової допомоги. При цьому, відповідач зазначив, що ХОКП ДРІТ є важливим та значимим Підприємством Харківської області, тому як надає послуги з теплопостачання, водопостачання споживачам більшої частини Харківської області, населення цієї частини складає більше одного млн. осіб.

В свою чергу позивач зазначив, що правові підстави для надання відповідачу в четвертий раз відстрочки виконання рішення суду у даній справі, відсутні.

Розглядаючи по суті надану відповідачем заяву про надання відстрочки виконання рішення місцевий господарський суд виходив з наступного.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у звязку з чим суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право на відстрочення виконання рішення. Однак при цьому, необхідною умовою такого розгляду є те, що заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У відповідності до пункту 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі господарський суд першої інстанції встановив, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, а також те, що примусове стягнення не дасть очікуваного результату - виконання рішення суду.

В обґрунтування висновку про часткове задоволення заяви про відстрочку виконання рішення на шість місяців до 17.09.2016, господарський суд послався на те, що:

- підприємство відповідача є соціально значущим комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб усіх груп споживачів та виконання послуг з централізованого теплопостачання та підігріву води для населення міста Харкова. Підприємство постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості, оскільки не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які б відповідали витратам за надання цих послуг;

- на підприємстві відповідача наявна дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання, і всі ці обставини підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами, наявними у справі;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет", та від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків з перерахування закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій отримувачам;

- неможливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у своєму листі № 03-10/112 від 09.02.2016;

- обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав суму у розмірі 106734,34 тис. грн., яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 16389,14 тис. грн. за надані послуги населенню та 90345,20 тис.грн. за надані послуги бюджетним організаціям, але обсяг заборгованості до цього часу не узгоджений Територіальною комісією Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу через те, що постанова КМУ від 29.01.2014 р. № 30, якою був затверджений порядок та умови надання субвенції тільки на 2014 р. уже не чинна, а на 2015 р. є тільки проект постанови КМУ про затвердження порядку надання субвенції;

- заборгованість населення за надані послуги з теплопостачання перед Підприємством складає 34597365,82 грн.; заборгованість підприємств та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, наявна в сумі 240417,48 грн.;

-обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення склав суму у розмірі 186110,59 тис. грн., яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 75567,79 тис. грн. за надані послуги населенню та 110542,8 тис.грн. за надані послуги бюджетним організаціям. Вказані дані підтверджуються затвердженими розрахунками заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, а також Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури, як головним розпорядником коштів обласного бюджету. Крім того, у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації № 03-08/112 від 09.02.2016 зазначено, що на цей час до порядку денного включений Проект Закону про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення (зареєстрований 22.04.2015 за № 2706). Згідно статей 2,3 Проекту Закону передбачено встановити мораторій на нарахування та стягнення із субєктів господарювання, до яких відноситься ХОКП ДРІТ , штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних збитків, а також підлягають зупиненню виконавчі провадження по стягненню заборгованості за газ, штрафні санкції та інші нарахування (3 % річних та інфляційні збитки) нараховані на таку заборгованість до моменту отримання субєктами господарювання, що надають послуги з теплопостачання та водопостачання повного розрахунку по заборгованості з різниці у тарифах;

- тяжкий фінансовий стан Підприємства відповідача підтверджується фінансовою звітністю, зокрема балансом (звітом про фінансовий стан) та звітом про фінансові результати за 2015 рік (том 8 аркуші справи 142-145), звітами про витрати на виробництві та фінансові показники діяльності Підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-вересень 2015 року (том 8 аркуші справи 146-149), звітами про витрати на виробництві та фінансові показники діяльності Підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-грудень 2015 року та звітами з праці за січень-грудень 2015 року по кожному структурному підрозділу Підприємства (том 8 аркуші справи 150-176);

- Підприємство відповідача є єдиним учасником (серед підприємств теплопостачання України) інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією об'єктів комунальної власності; виходячи з цього за міжнародні кошти (фактично для Підприємства безкоштовно як експеримент) на Підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ "ОСОБА_3 Інвестмент Україна" на суму 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що в подальшому дасть значну економію споживання газу. Натомість блокування діяльності відповідача може унеможливити реалізацію цього проекту і викличе негативні наслідки для держави;

- діяльність підприємства відповідача має велике практичне значення для держави, а зупинка його господарської діяльності може завдати державі значної шкоди;

- відповідач своєчасно звернувся до національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів;

- стягнуті судом суми 3 % річних та інфляційні збитки по даній справі та нарахування на суму боргу за час наданої відстрочки відповідачу зроблені по господарським справам №922/3593/14 (це 3 % річних у розмірі 462788,74 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2176911,66 грн.) та №922/5888/15 (це 3 % річних у розмірі 637856,85 грн. та інфляційні в розмірі 12009727,02 грн.) мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача;

- на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП ДРІТ без згоди на це відповідача. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний, так у січні 2015 року відповідач зовсім не мав право на будь-які гроші від споживачів, у березні 2015 року відповідач міг залишити в себе 47,45% грошей отриманих від населення, на січень 2016 року має право залишити в себе 42,11 % грошей отриманих від населення, тобто саме з тієї категорії споживачів, яка гірше усього розраховується за отримані послуги та тарифи по якій не були економічно обґрунтованими, що підтверджують затверджені розрахунки обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах станом на листопад 2015 року.

- відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії;

- примусове стягнення не можливе на гроші, що находять на спеціальні рахунки, відкриті у установах банків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Проте, гроші, що залишаються у підприємства відповідача, настільки мізерні, що примусове стягнення за рахунок цих грошей буде відбуватися тривалий час та може зруйнувати господарську діяльність відповідача, витрати на відновлення якої будуть набагато більшими від отриманих позивачем грошей;

- відповідач на час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення від 10.02.2016 по суті погасив значну частину боргу у розмірі 14000000,00 грн., а сума основного боргу, що залишилась несплаченою, становить 4521698,39 грн.

Колегія суддів вважає зазначені висновки та мотивування суду першої інстанції такими, що ґрунтуються на обставинах справи в їх сукупності, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, а також зробленими, виходячи з принципів розумності та справедливості.

В даному випадку господарський суд першої інстанції надав належну оцінку викладеним відповідачем (боржником) обставинам, що унеможливлюють негайне виконання прийнятого по справі рішення, а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно відстрочки виконання рішення.

Погоджуючись із позицією суду першої інстанції колегія суддів також вважає, що на даний час відповідач є неспроможним виконати рішення суду у дані справі разовим платежем, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно. Отже, негайне стягнення з відповідача боргу, з урахуванням збитковості ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", фактично є неможливим та на даний час матиме негативний вплив, що призведе до катастрофічних наслідків для Підприємства.

Більше того, невідкладне вжиття до відповідача заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів Державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства можуть призвести до його неспроможності вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, здійснити інші поточні платежі, що може мати наслідком припинення діяльності підприємства, в тому числі і банкрутство, втрату робочих місць та грубе порушення інтересів територіальної громади міста, обслуговування якої здійснює відповідач.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить про те, що у ситуації, яка склалась, саме такий захід, як відстрочка виконання судового рішення, дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання відповідачем, а тому наявні виняткові обставини у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України для відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що місцевим господарським судом вірно взято до уваги ту обставину, що відповідач є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ ОСОБА_3 Інвестмент Україна на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу. Факт участі відповідача у інвестиційної програми підтверджується заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розгляд інвестиційного проекту або проектної (інвестиційної) пропозиції від 18.12.2012, листом № 0147/457 від 14.12.2012 Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, листом № 3720-07/13 від 05.11.2013 Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, листом № UA 18-23/01 від 23.01.2015 японської фірми ТОВ ОСОБА_3 Інвестмент Україна, листом № UA 19-26/01 від 26.01.2015 року японської фірми ТОВ ОСОБА_3 Інвестмент Україна, листом № UA31-14/09 від 14.09.2015.

Однак, у разі блокування діяльності відповідача це може позначитися на реалізації інвестиційного проекту, та у відмові у наданні подальшої міжнародної фінансової допомоги, що може призвести до непоправних наслідків.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що під час розгляду заяви відповідача та прийняття оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції були враховані лише матеріальні інтереси відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки господарським судом Харківської області були ретельно проаналізовані всі обставини справи, прийняті до уваги доводи обох сторін, а також враховані їх матеріальні інтереси.

Крім того, колегія суддів вважає, що наданням відстрочки виконання рішення судом належно були враховані інтереси позивача, тому як примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не призведе до належного виконання рішення суду, а тільки погіршить становище відповідача, що може привести до його банкрутства та зупинення усього технологічного процесу виробництва комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення), який у подальшому не можливо буде відновити, і, як наслідок, суттєве утруднення виконання рішення або взагалі неможливість його виконання.

Отже, врахувавши фінансовий стан обох сторін у справі, а також ступінь вини відповідача (несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося через несвоєчасну оплату отриманих послуг з боку населення, бюджетних установ; самостійне погашення боргу є неможливим без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету, тощо), а також те, що боржник не уникає, а навпаки намагається сплачувати заборгованість перед позивачем, господарський суд першої інстанції, користуючись наданим правом, обґрунтовано та підставно задовольнив частково заяву відповідача про відстрочку виконання рішення у справі, прийнявши мотивований судовий акт.

Посилання позивача в обґрунтування апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються обставинами справи та не доведені позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду першої інстанції про необхідність надання відстрочки виконання рішення також у повній мірі підтверджуються тим, що оскільки відповідач є бюджетною установою і фінансування підприємства та його витрати здійснюються за цільовим призначенням, тому виконання судового рішення зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, яку останній представляє. За таких обставин, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку діяльності підприємства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки місцевого господарського суду правильними, адже негайне виконання рішення та одночасне вилучення суми заборгованості може призвести відповідача до стану, який унеможливить здійснення діяльності Підприємства та може зумовити виникнення для нього непередбачуваних наслідків.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2016 у справі № 922/4822/13, вичерпно наведені заявником та є саме тими виключними обставинами у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які в даному випадку свідчать про необхідність надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення заявника апеляційної скарги не спростовують вмотивованих висновків суду першої інстанції, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 17.03.2016 по справі № 922/4822/13 прийнята при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для її скасування, в звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.03.2016 у справі № 922/4822/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.