Решение № 57757421, 17.05.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 р. Справа №917/440/16

за позовом Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 4800,03 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 17.05.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 4800,03 грн. заборгованості за договором на перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) №101/07 від 12.07.2007 року.

Позивач в судове засідання не з'явився. Ухвалою суду від 12.04.2016 року явка позивача була визнана судом не обов'язковою.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 21.03.2016 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 12.04.2016 року, направлялися відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом станом на час розгляду справи, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто за тою адресою, на яку і здійснювалось направлення ухвал суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, відсутністю клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні виклав зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

12.07.2007 року між Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (позивач, виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, (відповідач, замовник) було укладено договір на перевезення твердих побутових відходів № 101/07 (арк. с. 17).

Крім того, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору на перевезення твердих побутових відходів № 101/07від 02.01.2007 року, а саме: 01.01.2012 року додаткова угода №1, 22.11.2012 року додаткова угода №2, 19.08.2015 року додаткова угода №3 ( арк. с. 18-21).

Відповідно до розділу 1 договору (в редакції додаткової угоди №2) виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з перевезення та захоронення побутових відходів, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди №2) передбачено, що плата за надані послуги вноситься шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку не пізніше ніж до 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як вказує позивач, ним у період з листопада 2014 року по січень 2016 року включно було надано відповідачеві обумовлені договорами послуги на загальну суму 4800,03 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг): №АФ-0038753 від за період з 01 по 31 листопада 2014 року, №АФ-0040512 за грудень 2014 року, №АФ-0000218 за січень 2015 року, №АФ-0001746 за період з 01 по 28 лютого 2015 року, №АФ-0003416 за березень 2015 року, №АФ-0005021 за квітень 2015 року, АФ-0006747 за травень 2015 року, №АФ-0008500 за червень 2015 року, №АФ-0010297 за липень 2015 року, №АФ-0012179 за серпень 2015 року, №АФ-0014141 за вересень 2015 року, №АФ- 0015699 за жовтень 2015 року, №АФ-0017496 за листопад 2015 року, №АФ-0018907 за грудень 2015 року, №АФ-0000032 за січень 2016 року (арк. с. 22-29).

Відповідач отримані від позивача послуги за період з листопада 2014 року по січень 2016 року включно не оплатив, внаслідок чого за відповідачем утворився борг перед позивачем в сумі 4800,03 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує, що на підставі ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів та норми утворення відходів на протязі дії договору були встановлені, згідно Рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (арк. с. 51-56).

За твердженням позивача, Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628 згідно договору повністю виконувало свої зобов'язання (що підтверджується актами надання послуг, доданих до позовної заяви) і жодного разу на адресу підприємства претензія стосовно невиконання умов договору не надходила.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії чи здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (глава 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Крім того, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані за договорами послуги встановлено також п. п. 3.1.1., 4.2. договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором № 101/07 від 12.07.2007 року не виконав, і за ним рахується заборгованість в сумі 4800,03 грн.

Судом встановлено, що актами здачі прийняття робіт (надання послуг) (арк. с. 22-29), підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 4800,03 грн.

Крім того, в матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.11.2015 року ( арк. с. 39), за яким сума боргу відповідача на той час становила 3537,57 грн., та який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання позивачем відповідачу послуг та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Отже, з урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4800,03 грн. боргу є правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 03351898, р/р 26007300858194 в ТВБВ №10016/0200 філії-ПОУ АТ "Ощадбанк", МФО 331467) 4800,03 грн. основного боргу, 1378,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 18.05.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.

.