Постановление суда № 57729440, 16.05.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 травня 2016 року Справа № 904/11210/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Полянського А.Г.,

Кравчука Г.А.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справігосподарського суду Дніпропетровської області за позовомТОВ "Залізничмаштехкомплект-Україна"доТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод"прозобов'язання повернути майно та стягнення 46800 грн.,

ВстановиВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно із вимогами ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 03.09.2015) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із касаційних скарг на рішення суду сплачується 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Отже, у справі заявлено дві вимоги майнового характеру: зобов'язання повернути майно та стягнення неустойки в розмірі 46800 грн. Тобто, скаржнику слід було сплатити судовий збір, виходячи із вартості спірного майна, яка згідно договору оренди складає 3962960 грн., та 1653, 60 грн. за вимогу про стягнення коштів.

До касаційної скарги додано дві квитанції від 08.04.2016 № 256.8609 та 219.8609 про сплату 3307,20 грн., які не можуть бути належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Після усунення обставин, що зумовили повернення касаційної скарги, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 86, 111, 1111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 904/11210/15 повернути скаржнику.

Головуючий: Костенко Т.Ф.

Судді: Полянський А.Г.

Кравчук Г.А.