№ 57492583, 26.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/877/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо надання неповної інформації, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо надання неповної інформації у відповіді на запит про судимість (несудимість); зобов'язання виключити із бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області інформацію щодо притягнення до кримінальної відповідальності позивача прокуратурою Одеської області по кримінальній справі №051200200008 за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; зобов'язання надати повну інформації на запит щодо наявності (відсутності) за ним судимостей.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2015 року він звернувся до Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській області із запитом про надання довідки щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості. Проте на зазначений запит позивач отримав довідку №287-15122015/51210, в якій також зазначено про його притягнення до кримінальної відповідальності у 2002 році та про відсутність відомостей про наслідки розгляду кримінальної справи судом. Позивач вказує, що станом на дату звернення та отримання довідки №287-15122015/51210 він судимий не був, отже відповідач мав надати йому довідку про відсутність або наявність судимостей на бланку встановленого зразку та не вказувати обставини притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Отже, отримавши інформацію, яку не запитував та не отримавши інформації, необхідної для реалізації своїх прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання 13 квітня 2016 року з'явились позивач та представник позивача.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію клопотання щодо проведення судового засідання за його відсутності.

В письмових запереченнях, які надійшли через канцелярію суду 12.04.2016 року відповідач позов не визнав, у його задоволенні просить суд відмовити з тих підстав, що в Управлінні інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській області зберігається лише інформація, виставлена на підставі статистичних карток, тому виключити з бази даних інформацію про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, без рішення по кримінальній справі є не можливим (а.с. 57-61).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами та запереченнями, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

У грудні 2015 року позивач звернувся до Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській області із запитом про надання довідки щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості.

На вказаний запит Управлінням інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській області позивачу було надано довідку №287-15122015/51210, згідно якої за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 15.12.2015 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. За автоматизованою базою даних у 2002 році притягувався до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 23.03.2002 року кримінальна справа була направлена до суду. Довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом до УІЗ ГУНП в Одеській області не надходила. Довідка надана для оформлення на роботу (а.с.11).

Однак, позивач вважає, що оскільки станом на дату звернення та отримання довідки №287-15122015/51210 він судимий не був, відповідач мав надати йому довідку про відсутність або наявність судимостей на бланку встановленого зразку та не вказувати обставини його притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, у судовому засіданні позивач повідомив, що до кримінальної відповідальності він не притягувався, а про те, що в автоматизованій базі даних Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській міститься інформація стосовно того, що у 2002 році ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України дізнався у 2006 році, коли отримував паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З огляду на викладене, позивач зі змістом отриманої довідки не погоджується, вказуючи на те, що станом на дату звернення та отримання довідки він судимий не був, отже у відповідача, як розпорядника інформації, був обов'язок та передбачені законом підстави для надання позивачу інформації щодо наявності або відсутності у нього судимості.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

У відповідності з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до пп. 9.9 п. 9 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 823/188 від 23.08.2002 року, інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.

Відповідно до ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Дослідивши зміст довідки №287-15122015/51210, виданої позивачу на його запит про відсутність чи наявність за ним судимостей, судом встановлено, що вказана довідка, окрім відомостей щодо відсутності за позивачем станом на 15.12.2015 року не знятої чи не погашеної судимості, містить також інформацію про притягнення позивача у 2002 році до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про те, що 23.03.2002 року кримінальна справа була направлена до суду та відсутність інформації про наслідки розгляду кримінальної справи судом.

Тобто, відповідачем при складанні довідки включено до неї усю наявну інформацію, що є об'єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку щодо позивача, як особи, яка обвинувачувалась у вчиненні злочинів.

Разом із тим, суд зазначає, що положеннями Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України не передбачено внесення до довідок про судимість (несудимість) всієї інформації, що є об'єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку щодо особи, у тому числі, інформації щодо притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи гарантії ст. 62 Конституції України, суд вважає, що до довідки про відсутність (наявність) судимості може включатися виключно інформація щодо судимостей особи, що підтверджені відповідними судовими рішеннями, які набули законної сили, з урахуванням вимог статей 5 (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), 89 (строки погашення судимості), 108 (погашення та зняття судимості) КК України.

Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

З урахуванням наведених норм та звернень, з якими позивач звертався до відповідача, суд вважає, що у відповідача, як розпорядника інформації, був обов'язок та передбачені законом підстави для надання ОСОБА_1 довідки саме про наявність або відсутність за ним судимостей, оскільки Інструкцію №823/188 не передбачено внесення до довідок про судимість (несудимість) всієї інформації, що є об'єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку щодо особи. Інші закони України або нормативно-правові акти вказане питання не регулюють.

Таким чином, суд зазначає, що позивач отримав інформацію, яка не узгоджується з вищенаведеними нормами законодавства, оскільки вона не є інформацією про судимість та не стосується суті запиту, у зв'язку із чим оскаржені дії з надання цієї інформації є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити із бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області інформацію щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області по кримінальній справі №051200200008 за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до алфавітної картки (форма-1), складеної слідчим прокуратури Комінтернівського району, 07.02.2002 року стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, порушено кримінальну справу №051200200008 за ч. 2 ст. 364 КК України; 28.03.2002 року останньому пред'явлено обвинувачення із взяттям під арешт; 23.03.2002 року справу направлено в суд (а.с. 36).

Згідно статистичної картки (форма-2), 28.03.2002 року прокуратурою Одеської області кримінальну справу №051200200008 направлено до суду (а.с. 37).

Вказана інформація також зазначена в картці про рух кримінальної справи (форма-3), статистичній картці на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення (форма-4) (а.с. 38-39).

Водночас, судом встановлено, що у вказаних документах зазначено дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як за паспортом громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 52).

Під час судового розгляду справи позивач повідомив, що до кримінальної відповідальності він не притягувався, а про те, що в автоматизованій базі даних Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Одеській міститься інформація стосовно того, що у 2002 році ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України дізнався у 2006 році, коли отримував паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

У судовому засіданні позивач також повідомив про те, що він не був заарештований у 2002 році, як то зазначено в алфавітній картці (форма-1).

Згідно відповіді прокуратури Одеської області від 03 листопада 2015 року №15/1-3282-14 на звернення ОСОБА_1 щодо надання до УІАЗ ГУМВС України в Одеській області відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності, позивачу повідомлено, що за інформацією прокуратури Комінтернівського району Одеської області, перевіркою облікових книг прокуратури, перевірки списків осіб, стосовно яких кримінальні справи направлені до суду, по яким були виставлені статистичні форми, відомості щодо знаходження в провадженні слідчого прокуратури району кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відсутні (а.с. 10).

09 лютого 2016 року позивачу Комінтернівським районним судом Одеської області видана довідка №80/16 про те, що згідно алфавітних покажчиків з 2002 по 2010 рр. та КП «Д-3» з 2011 р. по 08.02.2016 р. кримінальна справа стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Комінтернівського районного суду Одеської області не надходила і не розглядалась (а.с. 12).

05 квітня 2016 року Комінтернівською місцевою прокуратурою позивачу надано відповідь №16-96/2137вих.16, згідно якої на час надання відповіді в архіві Комінтернівської місцевої прокуратури кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 не має. Відповідно до інформації, яка надійшла з Комінтернівського районного суду Одеської області, кримінальна справа 1-178/2003 (№051200200008) за обвинуваченням ОСОБА_2 05.08.2003 року надіслана до Суворовського районного суду за підсудністю (а.с. 55).

Як вбачається з довідки Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року №5/5016, виданої ОСОБА_1 про те, що згідно алфавітних покажчиків з 2002 року та КП «Д-3» з 2011 року по 05.04.2016 року кримінальна справа стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Комінтернівського районного суду Одеської області не надходила і не розглядалась. Вироки відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 2002 року по 05.04.2016 року в Комінтернівському районному суді Одеської області відсутні (а.с. 56).

Отже, на час розгляду даної справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність вироку по кримінальній справі відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушеній за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.

За змістом п. 2.3 Інструкції, в УОІ-ВОІ регіональному (місцевому) обліку підлягають: засуджені особи або особи яким пред'явлено звинувачення, незалежно від складу злочину чи обраного запобіжного заходу.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачені підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом: а) постанова про притягнення як обвинувачуваного; б) вирок суду; в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи; ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.

Згідно з пп. 10.1, 10.2 Інструкції, в оперативно-довідкових картотеках (банках даних) ДІТ при МВС і територіальних УОІ-ВОІ облікові документи зберігаються незалежно від погашення або зняття судимості. В оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються постійно: а) на засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; б) на засуджених до довічного позбавлення волі (у тому числі тих, хто раніше був засуджений до смертної кари); в) на осіб, померлих у місцях позбавлення волі та під час слідства; г) на осіб, що стали жертвами політичних репресій.

Як встановлено судом, з моменту порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 (07.02.2002 року) минуло понад 14 років, а згідно довідки Комінтернівського районного суду Одеської області вироки відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 2002 року по 05.04.2016 року в суді відсутні.

При цьому, Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України не визначений термін зберігання інформації щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності з направленням справи до суду при відсутності інформації про наслідки розгляду кримінальної справи судом.

Розділом 11 Інструкції визначені підстави вилучення облікових документів. Так, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються, зокрема, облікові документи, що підлягають вилученню у зв'язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

На підставі викладеного та враховуючи, що Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, встановлений перелік термінів для зберігання інформації в оперативно-довідкових картотеках (банках даних) ДІТ при МВС і територіальних УОІ-ВОІ, однак інформація щодо позивача такому зберіганню не підлягає, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити із бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області інформацію щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області по кримінальній справі №051200200008 за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, суд вважає, що порушене відповідачем право позивача на отримання достовірної, точної та повної інформації, що стосується його особисто, на знищення інформації про себе, використання та зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону, підлягає відновленню шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо зазначення у довідці №287-15122015/51210 відомостей, які не запитувались позивачем щодо притягнення у 2002 році до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; виключення з бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області інформації щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області по кримінальній справі №051200200008 за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; зобов'язання надати запитувану інформацію щодо наявності (відсутності) за позивачем судимостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-8, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 122, 128, 158-163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо надання неповної інформації, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо зазначення у довідці 287-15122015/51210 серії ЕДО №1732004 відомостей, які не запитувались, а саме: «за автоматизованою базою даних у 2002 році ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 23.03.2002 року кримінальна справа була направлена до суду. Довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом до УІЗ ГУНП в Одеській області не надходила».

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виключити із бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП в Одеській області інформацію щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до кримінальної відповідальності прокуратурою Одеської області по кримінальній справі №051200200008 за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області надати ОСОБА_1 повну та точну інформацію на його запит щодо наявності (відсутності) за ним судимостей.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук