Постановление суда № 57474916, 26.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/2920/16 Головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/778/2239/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, та ОСОБА_4 на ухвалу судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

16.03.2016р. до Вільнянського райсуду Запорізької області звернулися ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.

Не погоджуючись з цією ухвалою судді, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність ухвали через неправильне визначення підстав позову, що призвело до помилкових висновків про його тотожність з вирішеним позовом у іншій справі, просять ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Вільнянського районного суду Запорізької області.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані матеріали, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суддя Вільнянського районного суду Запорізької області в ухвалі зазначила, що вже мається рішення суду у спорі між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили.

В апеляційній скарзі позивачі вказують, що вирішений спір, на який посилається суддя, дійсно мався між тими ж сторонами та про той самий предмет, але теперішній позов заявлено з інших підстав. Іншими підставами апелянти вважають нові обставини, встановлені рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 червня 2014р., а саме: встановлений факт проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 однією сім»єю з померлим 02 січня 2003р. ОСОБА_5 на момент його смерті.

Дослідивши ці доводи, колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляю у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови, в яких співпадають сторони, предмет і підстава є тотожними, та за одним і тим же позовом можливо лише один раз звернутись до суду за судовим захистом. Якщо заявник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, він може оскаржити рішення в установленому законом порядку, проте не має права пред»являти повторно такий же самий позов.

Підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об»єктивуються у поданих доказах.

Як вбачається з наданих матеріалів, 02.11.2012р. до Вільянського районного суду Запорізької області вже звертались з позовом ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до відділення дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їм внаслідок смерті 02.01.2003р. від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5, який доводився сином ОСОБА_2 та братом іншим позивачам.

03 січня 2013 року Вільнянським районним судом по тій справі було постановлено рішення, яким в задоволенні позову позивачам було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17.04.2013р. рішення Вільнянського райсуду скасовано та ухвалено нове рішення, яким на користь ОСОБА_7 як матері сина, загиблого від нещасного випадку на виробництві, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 серпня 2013 року відхилено касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області, а рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2013 року залишено без змін.

16.03.2016 року до Вільнянського районного суду знову звернулися ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту цього позову вбачається, що позивачі викладають ті ж самі обставини загибелі ОСОБА_5 від нещасного випадку та спричинену їм внаслідок цього моральну шкоду, яка виразилась в тих же самих стражданнях, посилаючись на те, що на момент смерті брата, вони проживали з ним однією сім»є, і цей факт не був відомим під час розгляду першого позову, оскільки встановлений в судовому порядку після набрання законної сили рішенням про відмову в першому позові про відшкодування моральної шкоди. Саме цей факт позивачі вважають іншою підставою цього позову.

Проте з цим погодитись не можна, оскільки вказаний факт не змінює обставини та виниклі правовідносини між тими ж сторонами та відносно того ж самого предмету, а є лише однією з фактичних обставин, яка підлягала встановленню та доведенню в ході розгляду справи за першим позовом. А отже, не є іншою підставою у розумінні статті 31 ЦПК України.

Відтак, заявлений 16.03.2016р. ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_4 позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди є тотожнім з позовом, який вирішений рішеннями Вільнянського районного суду від 03 січня 2013р. та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2013р.

З матеріалів справи вбачається, що рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2013р. переглядалось Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ за касаційною скаргою відділення Фонду, яка залишена без задоволення.

Позивачами рішення судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось, але саме в тій справі вони мали доводити ті обставини, які на теперішній час вважають новими підставами, тобто їх правовий статус як осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди після загиблого від нещасного випадку брата.

Суди в ході розгляду тієї справи перевіряли наявність у позивачів такого права та встановили, що таке право у братів та сестри відсутнє, але наявне тільки у матері загиблого сина. А тому встановлення факту проживання позивачів на момент смерті разом з загиблим братом не є іншою підставою у спорі з тим же відповідачем про той же самий предмет.

Зважаючи на вказане, колегія дійшла висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, тому її слід залишити без змін, відхиливши апеляційні скарги позивачів як необгрунтовані.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, та апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: