Постановление суда № 57471820, 27.04.2016, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/2875/16

Справа № 754/3610/16-ц

У Х В А Л А

27 квітня 2016 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним та стягнення боргу у розмірі 4560000, 00 грн., а також із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, а також накладення арешту на всі рахунки, відкриті у банківських установах, мотивуючи це тим, що відповідач не бажає виконувати свої зобов"язання щодо повернення грошових коштів, посилаючись на те, що майна у нього немає. На даний час у власності відповідача перебуває лише 1/3 частина квартири, що на даний час виставлена на продаж. Зважаючи на те, що у подальшому невжиття заходів забезпечення позову може утруднути чи зробити неможливим виконання судового рішення, позивачі просять заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 05.04.2016 року заяву позивачів про забезпечення позову залишено без руху і надано строк для усунення недоліків, у зв"язку із несплатою судового збору.

26.04.2016 року до канцелярії суду представником позивачів було подано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275, 60 грн.

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до висновку, що заява позивачів про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, предметом даного позову є визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 4560000, 00 грн.

У письмовій заяві позивачі просять суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача у межах суми боргу, а також на відкриті банківські рахунки.

На підтвердження належності відповідача на праві власності нерухомого майна позивачами надано витяг з Державного реєстру, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що заявлені вимоги про забезпечення позову у частині накладення арешту на частину квартири, що належить відповідачу, є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідач є власником вказаного майна, згідно витягу з реєстру, тому суддя вважає, що заява позивачів у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується заяви позивачів про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на банківські рахунки, то слід зазначити наступне.

Позивачами не надано належних доказів на підтвердження того, що у відповідача є у власності інше нерухоме та рухоме майно, а також банківські рахунки, на які може бути накладено арешт, а тому суд вважає, що заява позивачів у цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Копію ухвали направити на виконання до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом п′яти днів з дня проголошення.

Суддя: