Постановление суда № 57456258, 26.04.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2016 рокуСправа № 817/306/16 м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А., за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не з'явився,

відповідача (заявника): представник ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про відстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Зарічненської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Зарічненської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку, який мотивує тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 817/2095/14 його поновлено на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18 липня 2014 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 адміністративний позов задоволено повністю та визнано протиправною бездіяльність Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо невиконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 817/2095/14. Стягнуто із Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період з 18 липня 2014 року по 25 березня 2016 року в розмірі 55 744, 79 грн. без урахування обовязкових відрахувань.

15.04.2016 Зарічненською районною державною адміністрацією Рівненської області подано заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Заява обґрунтовується неможливістю виділення додаткових коштів із місцевого бюджету, оскільки відповідач фінансується за рахунок Державного бюджету України, а оплата праці працівників райдержадміністрацій за рахунок місцевого бюджету є порушенням Бюджетного кодексу України. Вказує на неможливість добровільного виконання судового рішення, таке виконання призведе до невиплати заробітної плати працівникам відповідача.

На думку заявника вказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, а відтак слід відстрочити виконання постанови суду від 25.03.2016 у справі №817/306/16 до 01.02.2017 року.

У судовому засіданні представник заявника підтримала всі викладені обставини в поданій письмовій заяві та просила її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку, просив розглянути вказану заяву без його участі.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника заявника в обґрунтування поданої до суду заяви, розглянувши останню по суті, суд приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення.

За змістом частини першої статті 263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 36 Закону України «Про виконавче провадження». Так, частиною першою статті 36 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Частиною другою статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому Верховний Суд України не дає чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці цих обставин, що, у свою чергу, не сприяє забезпеченню правильного й однакового застосування відповідного законодавства.

Кодекс адміністративного судочинства України також не містить роз'яснень чи чіткого переліку підстав для застосування судом статті 263 КАС України.

Разом з тим, ні у статті 263 КАС України, ні у статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» не містяться визначення понять «відстрочення» та «розстрочення». У цих положеннях наводяться лише підстави для їх застосування.

Тому суд при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення керується загальними принципами та правилами, закріпленими КАС України з врахуванням специфіки, характеру та суб'єктного складу правовідносин, які являються предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у звязку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, сторона виконавчого провадження, яка звернулася з клопотанням про відстрочення виконання судового рішення, зобовязана надати суду докази щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Заявником не надано таких доказів. Покликання заявника як на підставу вимог про відстрочення виконання рішення на відсутність у кошторисі відповідача коштів на виконання рішення суду не є достатнім та належним доказом.

Обґрунтування боржника щодо неможливості виплат у звязку з відсутністю бюджетних коштів судом не приймаються до уваги. Обовязок по виплаті не може бути поставлений у залежність від бюджетного фінансування, як причина невиконання своїх зобовязань. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Зважаючи на вищевикладене, в задоволенні поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про відстрочення виконання судового рішення відмовити повністю.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

СуддяЖуковська Л.А.