Постановление суда № 57424661, 26.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/130/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/809/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі, 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

14 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який його представник ОСОБА_4 уточнила під час судового розгляду і остаточно просила суд стягнути з ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» на користь ОСОБА_3 2636,95 грн., з них заборгованість по орендній платі 2005,54 грн., 3% річних 120,00 грн., інфляційне збільшення заборгованості 511,41 грн., розірвати договір оренди землі від 10 січня 2005 року укладений між ним та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська», а також стягнути з відповідача 487,20 грн. судового збору.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі, 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості відмовлено за його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому доводить, що орендар не платив орендну плату позивачу у 2011- 2012 роках, чим порушив умови договору оренди. Частково орендна плата була сплачена лише в грудні 2013 року. Отже вважає, що систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з урахуванням інфляційних збитків та пені. Сам лише факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання зобовязань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно зясувавши обставини справи, вірно визначивши юридичну природу спірних правовідносин і застосувавши відповідні їм норми матеріального права.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії IV-СМ №009619, виданого 24 січня 2000 року на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Косівщинської сільської ради Сумського району (а.с.7).

10 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 надав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,80 га, який 12 вересня 2006 року за №040661302564 зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України». Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29466,74 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі становила 442 грн., що становить 1,5% від грошової оцінки земельного паю. Відповідно до п. 11 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця (п. 12 договору). Договір укладено на пять років (п. 8 договору).

Крім того, п. 14 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, а п. 14а договору передбачає, що у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом (а.с.8-9).

Земельна ділянка була передана позивачем та прийнята відповідачем в оренду згідно з актом приймання - передачі від 13 вересня 2006 року (а.с.9 зв.).

01 січня 2009 року між сторонами був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди землі, який був зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного кадастру» 07 жовтня 2010 року за №041061301057. Пунктом 1.2 додаткового договору в новій редакції викладено п.8 договору оренди землі та збільшено до 10 років строк оренди, пунктом 1.3 внесено зміни до п.9 договору та визначено, що орендна плата вноситься в розмірі 1083,75 грн. за рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки. Відповідно до п. 1.3. додаткового договору п. п. 5, 9 договору викладені у новій редакції, за якою орендна плата встановлена у розмірі 1083,75 грн., що становить 3% від нормативно-грошової оцінки земельного паю 36125,14 грн. (а.с.11).

13 грудня 2013 року ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» виплатило ОСОБА_3 1712,89 грн. орендної плати за 2011-2012 роки, та 1712,89 грн. за 2013 рік, а всього 3425,78 грн. (а.с.35-36).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.«д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Із положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, вбачається, що договір оренди землі - це договір, згідно з яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Розмір, форма та строки орендної плати за землю, які відповідно до ст.21 цього Закону встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Обов'язки та права сторін договору визначені статтями 24 і 25 даного Закону та умовами договору. Так, в силу ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець вправі, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2013 року відповідач виплатив ОСОБА_3 3425,78 грн. орендної плати за користування землею за 2011-2013 роки, що підтверджується копіями видаткових касових ордерів та визнається позивачем (а. с. 35-36).

З урахуванням індексів інфляції, умов укладеної між сторонами договору оренди землі та додаткового договору до договору оренди землі від 01 січня 2009 року орендна плата становить:

за 2011 рік - 1133 гривень 60 копійок (1 083,75 грн. х 104,6 %);

за 2012 рік - 1133 гривень 60 копійок;

за 2013 рік - 1139 гривень 27 копійок (1133,6 грн. х 100,5 %).

Згідно умов п.14 договору розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить:

за 2011 рік з 31 грудня 2011 року по 30 грудня 2013 року (1133,60 грн. х 731 дн. х 0,1 %) = 82 гривні 87 копійок;

за 2012 рік з 31 грудня 2012 року по 30 грудня 2013 року (1133,60 грн. х 365 дн. х 0,01 %) = 41 гривня 38 копійок.

З урахуванням 15 % ПДФО відповідно до вимог ст. 168 Податкового кодексу України до виплати ОСОБА_3 станом на 30 грудня 2013 року належало:

за 2011 рік - (1133,60 грн.+82,87 грн.=1216,47 грн.-182,47 грн.) = 1034 гривень;

за 2012 рік - (1133,60 грн.+41,38 грн. = 1174,98 грн.-176,25 грн.) = 998,73 гривень; за 2013 рік- (1139,27 грн.-170,89 грн.) = 968,38 грн., а всього 3001 гривень 11 копійка.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобовязання, а саме: сплати орендної плати за 2011-2012 роки інфляційне збільшення заборгованості відсутнє, а 3 % річних за період з 31.12.2011 р. по 29.12.2013 р. складає 62,04 грн. та за період з 31.12.2012 р. по 29.12.2013 р. 29,88 грн., всього 91,92 грн.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про помилковість виконаного представником позивачки розрахунку орендної плати з врахуванням індексів інфляції починаючи з грудня 2006 року, так як законних підстав застосовувати до обумовленої сторонами у додатковому договорі, який набрав чинності 06 жовтня 2010 року, річної орендної плати індексів інфляції за попередні періоди, тобто з 2006 року, не вбачається.

Таким чином, орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і 2012 роки була йому виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з врахуванням пені, інфляційних та 3 % річних за порушення строків виконання грошового зобовязання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав для стягнення орендної плати за спірний період та відповідно і для застосування до цих виплат після 30 грудня 2013 року положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси особи.

Доказів звернення до відповідача протягом грудня 2013 року грудня 2014 року з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати позивач та його представник суду не надали. Отже, на день звернення з даним позовом до суду його права фактично були відновлені, а договірні правовідносини продовжились, і у подальшому аналогічних порушень прав позивачки відповідачем допущено не було.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що сам по собі лише факт несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2011-2012 роки не може бути у даному конкретному випадку підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -