Решение № 57409276, 18.04.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/296/16-ц

2/201/917/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України/

18 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 15 вересня 2014 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 1501.44418, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 252 312 грн. на строк 26 місяців зі сплатою 25, 21 % річних. В звязку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань за кредитним договором станом на 07 грудня 2015 року виникла заборгованість в сумі 453777, 26 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки до суду не повідомила, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі

Як встановлено в судовому засіданні, 15 вересня 2014 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1501.44418, відповідно до якого банк зобовязався надати кредит в сумі 252 312 грн. строком на 360 календарних днів зі сплатою 25, 21 % річних /а.с.7-9/. Банк взяті на себе зобовязання виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку /а.с.11/.

В звязку з неналежним виконанням позичальником зобовязань по кредитному договору № 1501.44418 від 15 вересня 2014 року, станом на 07 грудня 2015 року виникла заборгованість в сумі 453777, 26 грн., що складається з:

- капітал 251427, 21 грн.

- відсотки 118123, 13 грн.

- проценти за неправомірне користування кредитом 3107, 65 грн.

- пеня 81119, 27 грн.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідноз ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач уклав договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

З урахуванням викладеного, враховуючи всі фактичні обставини справи, та наявні у матеріалах справи докази,суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивачанеобхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 1501.44418 від 15 вересня 2014 року в розмірі 453777, 26 грн.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПроКредит банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитним договором № 1501.44418 від 15 вересня 2014 року станом на 07 грудня 2015 року в розмірі 453777, 26 грн., а саме:

- капітал 251427, 21 грн.

- відсотки 118123, 13 грн.

- проценти за неправомірне користування кредитом 3107, 65 грн.

- пеня 81119, 27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) судовий збір у розмірі 6806, 66 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова