№ 57403122, 29.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Тотал Строй» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У травні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 травня 2012 року №№ 0001742201, 0001762201.

На обґрунтування позову послалося на протиправність та необґрунтованість висновків, наведених в акті документальної позапланової виїзної перевірки від

18 квітня 2012 року № 163/2201/34794906 (далі - Акт) щодо того, що Товариство занизило суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2011 року на 222 556 грн 50 коп. внаслідок включення до складу податкового кредиту за цей період аналогічної суми ПДВ по фінансово-господарських операціях за договором про спільну діяльність у будівництві.

Суди встановили, що ДПІ провела виїзну позапланову перевірку Товариства з питань правильності нарахування ПДВ за березень 2011 року.

Під час цієї перевірки податковий орган виявив, що за договорами про участь у фонді фінансування будівництва, укладеними Товариством (довіритель) та публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (далі - Банк) (управитель), протягом лютого-березня 2011 року позивач перерахував на рахунок управителя кошти у сумі 1 405 620 грн (у тому числі 234 269 грн 98 коп. ПДВ) для фінансування спорудження житлового будинку на вул. Щербакова, 52 у м. Києві. Зазначені кошти управитель перерахував на рахунок комунального підприємства «Житомирбудзамовник», який виконує функції оператора за договором.

На підставі податкових накладних, виписаних названим договором про спільну діяльність, позивач сформував податковий кредит.

Згідно з висновками, наведеними в Акті, відсутність між позивачем та договором про спільну діяльність безпосередніх договірних та фінансово-господарських правовідносин, а також наявність ознак фіктивності у діяльності цього договору виключають право Товариства на податковий кредит за складеними податковими накладними, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 8 травня 2012 року №№ 0001762201 та 0001742201, згідно з якими позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року в розмірі 2724 грн та нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 219 832 грн із застосуванням 1 грн штрафних санкцій.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 жовтня

2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового

кодексу України у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (справа № К/800/21949/13).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування, заслухавши пояснення представника заявника, колегія суддів Судової палати в адміністративних

справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, йдеться про те, що відсутність безпосередніх правовідносин між позивачем та забудовником не може бути перешкодою для формування Товариством податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних договором про спільну діяльність (забудовником). За своєю податковою природою спірні операції є першим постачанням житла позивачеві у межах договору управління. Таким чином, отримуючи від позивача грошові кошти в управління для фінансування будівництва, управитель (Банк) лише надає довірителю (Товариству) фінансові послуги з транзитного руху коштів та контролю за їх використанням, тоді як правовідносини з першої поставки житла виникають безпосередньо між довірителем та забудовником. Наведене свідчить про те, що у цьому випадку подією, з якою закон пов'язує виникнення у забудовника податкових зобов'язань з ПДВ, є дата отримання ним коштів від управителя, що кореспондує праву позивача як інвестора будівництва сформувати податковий кредит за податковою накладною, виписаною забудовником по цій події.

У судовому рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції, зазначив, що механізм господарсько-правових правовідносин між позивачем (ТОВ «Газенерголізінг») і ТОВ «Оіл Рівер» створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності. Наведене

підтверджується тим, що названий контрагент має ознаки фіктивного підприємства, позаяк відсутній за місцем реєстрації, не має основних фондів (приміщень, транспортних засобів, устаткування), необхідних для провадження господарської діяльності, первинні документи від імені ТОВ «Оіл Рівер» підписані не директором цього товариства, а іншою особою, подані цим товариством податкові декларації не визнані податковою звітністю.

Правозастосовний висновок суду касаційної інстанції, який міститься у наданому для порівняння судовому рішенні, за змістом і значенням відрізняється від висновку суду касаційної інстанції, який міститься у рішенні, про перегляд якого подано заяву. Втім неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права зумовлено тим, що зазначені судові рішення ухвалено у правовідносинах, які не є подібними, що унеможливлює їх порівняння, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький