Постановление суда № 57344601, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/53025/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника відповідача - Кісельової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС України в м. Києві) на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення Дарницького РВ ГУ ДМС України в м. Києві №15 від 21 квітня 2015 року про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран - ОСОБА_1 за межі України та зобов'язання її покинути територію України до 30 квітня 2015 року.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі ГУ ДМС України в м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Ірану.

17 липня 2012 року позивач в'їхала на територію України, візовим документом, для перебування на території даної держави, їй було визначено (дозволено) термін 90 діб, який закінчився 14 жовтня 2012 року, строк дії візи до 13 січня 2013 року.

21 квітня 2015 року Дарницьким РВ ГУ ДМС України у м. Києві прийнято рішення №15, яким вирішено примусово повернути за межі України громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 та зобов'язано її покинути територію України до 30 квітня 2015 року.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 вказаного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2015 року позивач звернулася до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в м. Києві за захистом в Україні, що підтверджується довідкою №006120 та заявами - анкетами.

Висновком Управління у справах біженців від 21 травня 2015 року, вирішено за доцільне прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує особового захисту громадянку Ірану ОСОБА_1.

Наказом ГУ ДМС України в м. Києві від 22 травня 2015 року №314 вирішено прийняти в оформлення документи позивача для вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Термін дії довідки про звернення за захистом в Україні №006120, яка засвідчує законність перебування позивача на території України, було продовжено до 21 жовтня 2015 року, що підтверджується відповідним записом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Частиною 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1, остання законно перебувала на території України, оскільки щодо неї здійснюється оформлення документів для вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а тому рішення відповідача №15 від 21 квітня 2015 року є протиправним.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася із заявою про надання статусу біженця лише через сім днів після прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення.

Вирішуючи спір, суди не надали відповідної оцінки вказаній обставині та не встановили наявність законних підстав перебування позивача на території України саме на момент прийняття рішення ГУ ДМС України в м. Києві.

У зв'язку з цим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати таким, що постановлені з врахуванням всіх обставин для правильного вирішення справи.

Вимогу позивача щодо закриття касаційного провадження як такого, що відкрито із пропуском ГУ ДМС України в м. Києві строку на подання касаційної скарги, колегія суддів вважає безпідставною, оскільки в силу статті 223 КАС України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження на вчинення таких дій. Питання дотримання ГУ ДМС України в м. Києві строку на подання касаційної скарги, відповідно до статті 214 КАС України вирішується суддею-доповідачем при поданні касаційної скарги.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

До

Судді О.П.Стародуб

В.В.Швець