Постановление суда № 57307690, 18.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2016 року Справа № 917/1722/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід01.03.2016у справі№917/1722/15Господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"доАгрофірми "Вересень"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.12.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, у позові про стягнення 1116956,94 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі особа, що її подала, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Отже саме із наведеної суми належить обраховувати розмір судового збору з касаційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, та з його приписів вбачається, що саме заявник має обраховувати розмір судового збору із касаційної скарги.

На момент подання позову ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.2,1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у відповідній редакції).

Відповідно до пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, звернувшись із касаційною скаргою, заявник повинен був сплатити судовий збір, та додати до неї докази його сплати, виходячи з розрахунку, наведеного у вказаних нормах зазначеного Закону, а саме 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Разом з тим, до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" доказів сплати судового збору не додано. Дана обставина підтверджується актом складеним працівниками Харківського апеляційного суду від 24.03.2016.

Крім того, касаційна скарга у переважній більшості її змісту дублює апеляційну скаргу, яка була предметом розгляду у апеляційному господарському суді, та її вимоги зводяться до додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції.

Проте повноваження суду касаційної інстанції відрізняються від повноважень суду апеляційної інстанції, і повноваження повторного розгляду справи процесуальним законом визначено лише для суду апеляційної інстанції, та відповідно до вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений таким правом.

При цьому слід зазначити, що із роз'яснень Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.12.2003 зі справи "Рябих проти Росії" вбачається, що повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок, а не для перегляду справи вищим судом.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже з урахуванням наведених вище положень законодавства та приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перегляд справи з наведених вище підстав здійснено судом апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції згідно вказаних приписів норм права та положень статті 111 ч.1 п.4 наведеного кодексу, має право перевіряти наявність чи відсутність порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, про суть порушень яких має зазначатись у касаційній скарзі.

Пунктом 6 частини першої статті 1113 цього кодексу встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За вказаних обставин касаційна скарга підлягає поверненню також на підставі п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, пунктами 4, 6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі Господарського суду Полтавської області №917/1722/15 повернути особі, що її подала.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук