№ 57285233, 14.04.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/45/2012

14 квітня 2016 року 10год. 31хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Масалов С.О., представник Юрковський С.Б.,

відповідача: представник Насанович Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" (далі ТОВ "Стоміль Санок Україна") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017201540 від 22.12.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 року, позовні вимоги задоволені повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 року рішення судів обох інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 08.02.2016 року і призначена до слухання в судовому засіданні.

Від Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУДФС у Рівненській області надійшло клопотання про правонаступництво відповідача.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив, а відтак суд допускає заміну Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області ДПС правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, а Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області ГУ Міндоходів у Рівненській області правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області.

14.04.2016 року в судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі та обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки податковим органом 20.08.2009 року було складено акт №1076/23-100/35953560 та 31.08.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004022342/0 на суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 142920,00 грн. За результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом 26.10.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення в дробом "1" на аналогічну суму. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Стоміль Санок Україна" в судовому порядку та постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 року скасовані. Вказане судове рішення набрало законної сили, відповідна сума податкових зобов'язань є не узгодженою. Разом з тим, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, кваліфікуючи оспорені в судовому порядку суми податкових зобов'язань, як податковий борг, суми коштів, які позивач сплачував в рахунок сплати податку на прибуток, починаючи з січня 2010 року зараховував не в рахунок погашення узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний у платіжних дорученнях період, а в рахунок сплати податкового боргу по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а надалі - в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував спірним податковим повідомленням-рішенням №0017201540 від 22.12.2011 року суму штрафної санкції. З такими діями відповідача платник податків не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила просила в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" відмовити повністю з наведених у запереченнях підстав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 1076/23-100/35953560 від 20 серпня 2009 року та з урахуванням процедури адміністративного оскарження ДПІ у м. Рівне були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004022342/0 від 31 серпня 2009 року та №0004022342/1 від 26 жовтня 2009 року, якими ТОВ "Стоміль Санок Україна" було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 142920,00 грн., у тому числі: 129927,00 грн. - за основним платежем, 12993,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до суду 22 січня 2010 року (а.с.50-53).

З огляду на те, що платник податку звернувся до суду поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), таке зобов'язання податковим органом було кваліфіковане як податковий борг та ще 15 січня 2010 року внесене до облікової картки платника податків. При цьому, на зазначену дату у позивача недоїмки по сплаті даного податку не було.

12 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Стоміль Санок Україна", за результатами якої складений акт № 915 (а.с. 42-43).

За висновками акту перевірки позивачем порушені вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, а саме: у розмірі 38812,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік, поданого 10 травня 2011 року (граничний термін сплати - 10 травня 2011 року, фактично сплачено - 09 листопада 2011 року, кількість днів затримки - 183, сума сплаченого податкового боргу - 4352,16 грн.); у розмірі 16869,00 грн. згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, поданої 12 липня 2011 року (граничний термін сплати - 12 липня 2011 року, фактично сплачено - 09 листопада 2011 року, кількість днів затримки - 120, сума сплаченого податкового боргу - 16869,00 грн.); у розмірі 133604,00 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, поданої 08 серпня 2011 року (граничний термін сплати - 19 серпня 2011 року, фактично сплачено - 09 листопада 2011 року, кількість днів затримки - 82, сума сплаченого податкового боргу - 133604,00 грн.).

22 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0017201540, яким на підставі пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за затримку 183 календарних днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 154825,16 грн. застосувала до ТОВ "Стоміль Санок Україна" штраф у розмірі 20 % у сумі 30965,03 грн.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина 5 пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи аналіз наведених вище правових норм, суд вказує, що оскільки податкові повідомлення-рішення №0004022342/0 від 31 серпня 2009 року та №0004022342/1 від 26 жовтня 2009 року були оскаржені позивачем до суду поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то податковий орган правомірно відобразив 15.01.2010 року в обліковій картці позивача визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання з податку на прибуток як податковий борг (а.с.35).

Впродовж 2010 року позивачем подавалась наступна податкова звітність і спрямовувались кошти на сплату задекларованих в ній суми податкових зобов'язань: уточнуючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, яким збільшено податкове зобов'язання на 125 470,00 грн. та нараховано штраф на рівні 6 274,00 грн; перерахування грошових коштів з одного бюджетного рахунку на інший у розмірах: 99 063,00 грн,18,00 грн, та 32 663,00 грн; податкова декларація з податку на прибуток за III квартал 2010 року від 08.11.2010 року, згідно якої платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 253637,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 2136,00 грн. (а.с.114-115); 15.11.2010 року позивачем сплачено до бюджету 255773,00 грн., а 18.11.2010 року ще 20904,00 грн. (а.с.118-119); податкова декларація з податку на прибуток за 2010 рік від 08.02.2011 року, згідно якої платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 54665,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 2332,00 грн. (а.с.116-117); 11.02.2011 року позивачем сплачено до бюджету 54861,00 грн.

Однак, податковий орган зараховував дані платежі не згідно з зазначеними у платіжних дорученнях призначеннями платежів, а згідно календарної черговості виникнення боргу у платника податку.

Разом з тим, право визначати призначення платежу відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про Національний банк України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), належало виключно платнику.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, сплачені позивачем впродовж 2010 року податкові зобов'язання з податку на прибуток підлягали зарахуванню згідно з призначенням платежів визначеними платником. Відповідно до цього по поточних нарахуваннях у продовж 2010 року у позивача недоїмки не було.

Що стосується податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0017201540 від 22.12.2011 року то слід зазначити наступне.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-236/10/1770 за позовом ТОВ "Стоміль Санок Україна" до ДПІ у м. Рівне податкові повідомлення-рішення № 0004022342/0 від 31 серпня 2009 року та №0004022342/1 від 26 жовтня 2009 року скасовані. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2015 року - рішення першої інстанції залишено без змін (а.с.72-79).

Підпунктом в) п.п. 6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові зобов'язання рішення вважаються відкликаними якщо, рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

За наведеного, податковий орган мав виключити податковий борг по податковому повідомленню- рішенню №0017201540 від 22.12.2011 року та вивести його за облікову картку платника податків 27.07.2010 року у зв'язку з скасуванням його в судовому порядку.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положеннями пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм суд вказує, що з набранням чинності Податковим Кодексом України передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявності податкового боргу.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 01.01.2011 року у позивача податкового боргу з податку на прибуток не було, з урахуванням того, що всі самостійно задекларовані суми податку були сплачені відповідно до досліджених судом платіжних доручень з урахуванням зазначених платником призначень платежів та з урахуванням того, що сума податкового зобов'язання по податкових повідомленнях рішеннях №0004022342/0 від 31 серпня 2009 року та №0004022342/1 від 26 жовтня 2009 року з 27.07.2010 року втратила статус узгодженого.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0017201540 від 22.12.2011 року по нарахуванню ТОВ "Стоміль Санок Україна" на підставі п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України штрафу в загальній сумі 30965,03 грн. (870,43 грн. + 3373,80 грн. + 26720,80 грн.) не відповідає критеріям правомірності, передбаченим у ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши усі наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 32, 19 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному № 0017201540 від 22 грудня 2011 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 32, 19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.