№ 57198201, 07.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6964/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

суддів: Самойлюк Г.П., Харченко Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, за результатом якого, з урахуванням уточненого позову та клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог, позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 року № 7 о/с в частині звільнення у зв'язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності рядового поліції ОСОБА_1; поновити на роботі рядового поліції ОСОБА_1, на службі в Управлінні патрульної поліції у місті Одесі; стягнути з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул Народного ополчення, 9) на корить позивача, ОСОБА_1, її середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 листопада 2015 року в розмірі 21 005, 66 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги наступними доводами.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рядовий поліції ОСОБА_1, 1983 року народження, проходить службу в Національній поліції України з 4 листопада 2015 року.

До дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалася, при виконанні службових обов'язків жодних зауважень не було.

Департаментом патрульної поліції Національної поліції України 24 листопада 2015 року видано наказ №7 о/с, на підставі якого у зв'язку із реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції, за яким позивача - звільнено з публічної служби. З тексту наказу від 7 о/с від 24.11.2015 вбачається про існування ще наказу ДПП від 24.11.14 №11 про зміст якого невідомий, але зазначено що саму цей наказ є підставою для звільнення, а не закон.

Позивач вважає, що вказане рішення суб'єкта владних повноважень щодо звільнення його з Національної поліції України є протиправними, а зазначений правовий акт індивідуальної дії - підлягає скасуванню в частині, що стосується прав та обов'язків позивача з наступних підстав.

Якщо відповідачам стало відомо про дисциплінарний проступок, який нібито вчинила ОСОБА_1, то з метою з'ясування цього проступку назначається службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення, начальник повинен був взяти письмові пояснення ОСОБА_1 Зміст наказу повинен був бути доведений до відома ОСОБА_1 під розпис, але жодного з цього зроблено не було: а ні службового розслідування, а ні взяті письмові пояснення, а ні доведений зміст наказу до відома порушника під розпис, що порушує ст.149 Кодексу законів про працю України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини. її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Але, позивач, яку незаконно звільнили навіть не знає, який проступок вона скоїла.

Щодо процесуальних питань звільнення позивач наголошує на тому, що копії оскаржуваних наказів не вручались, з їх змістом позивачка була частково ознайомлена після звільнення 25 листопада 2015 року.

Також позивач зазначає, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Позивач наполягає на тому, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 вказані вимоги закону враховані не були.

В ході судового розгляду справи, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник позивача просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до судового засідання не з'явився, заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні їх просив відмовити, з підстав викладених у запереченнях, які були подані до суду 29.02.2016 року (а.с. 70-74).

Представник Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заяву про причини неприбуття для розгляду справи, або заяву з проханням відкласти розгляд справи суду не надав.

Протокольною ухвалою суду від 06.04.2016 року, розгляд справи призначений на 07.04.2016 року, в порядку письмового провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивача було прийнято на службу до органів Національної поліції України наказом від 07.11.2015 року №116 о/с.

24.11.2015 року наказом Національної поліції України № 7 о/с від 24.11.2015 року був звільнений з посади поліцейського роти №1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та на підставі Наказу від 24.11.2015 року №11.

Під час офіційного з`ясування обставин справи встановлена безпідставність наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів Національної поліції України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст.3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно втримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", який не поширював свою дію на час прийняття оскарженого наказу на проходження служби поліцейськими, але за відсутності Дисциплінарного статуту Національної поліції України, його чинність розповсюджена на поліцейських у грудні 2015 року встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію України", ст.1, ст.2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами лише у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.

З матеріалів справи не вбачається, яке саме порушення службової дисципліни було скоєно позивачем. Також судом не було встановлено підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

Представником відповідача не надано доказів того, що позивач під час проходження ним служби в Національній поліції України порушив службову дисципліну, тому судом встановлено відсутність підстав для притягнення позивача, як працівника Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності та звільнення з Національної поліції України.

Окрім того, суд неодноразово витребував від Департаменту патрульної поліції України належним чином завірені копії документів, які стали підставою для звільнення рядового поліції ОСОБА_1, належним чином завірені копії наказу Департамента патрульної поліції України №7 о/с від 24 листопада 2015 року та наказу Департамента патрульної поліції №11 від 24 листопада 2015 року до 16 лютого 2016 року, довідку про середній заробіток рядового поліції ОСОБА_1, але ухвали суду відповідачем не виконані без поважних причин та вказані документи надані до суду не були.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі заявлених позовних вимог з метою захисту прав та свобод особи, що звернулась за судовим захистом.

Позивач фактично не згоден зі звільненням з органів Національної поліції України, але з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 24.11.2015 року №11 позивач ознайомлений не був, що унеможливлювало його оскарження до суду.

Таким чином, суд за власної ініціативи вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою повного захисту прав особи, яка звернулась за судовим захистом, визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 року №11 в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки як зазначено вище, у Департаменту патрульної поліції були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині щодо їх скасування відносно позивача підлягають задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправне звільнення позивача з посади, він на підставі п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України повинен поновити його на попередній посаді, в зв'язку із чим, позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді посади поліцейського роти №1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України підлягають задоволенню.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України суд вирішуючи питання про поновлення особи на службі в органах внутрішніх справ повинен вирішити питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки про доходи №7 Департаменту патрульної поліції (а.с.100), за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року загальна сума доходу ОСОБА_1 складає 5005, 21 грн. Оскільки позивача було прийнято на службу до органів патрульної поліції наказом від 07.11.2015 року а звільнено наказом від 24.11.2015 року, то фактично відпрацьованих позивачем є 12 днів.

Таким чином, суд на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України вважає необхідним прийняти рішення про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції середньоденне грошове забезпечення позивача за період з 24.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді виходячи із середньоденного грошового утримання позивача в розмірі 417, 10 грн.

Відповідно до положень ст.256 КАС України у разі задоволення позовних вимог щодо поновлення на публічній службі та стягнення грошового утримання за один місяць в розмірі 8 342, 01 грн. суд повинен звернути в цій частині постанову суду до негайного виконання.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94 122, 128, 159-163, 167, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №11 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України.

Визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №7о/с в частині звільнення у зв'язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності рядового поліції ОСОБА_1.

Поновити на роботі рядового поліції ОСОБА_1, на службі в Управлінні патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції з 24.11.2015 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення 9, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65045, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

В частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць в розмірі 8 342 (вісім тисяч триста сорок дві) гривні 01 (одну) копійку допустити негайне виконання судового рішення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.Г. Гусев

Суддя Ю.В. Харченко

Суддя Г.П.Самойлюк