Постановление суда № 57134695, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/41383/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні про встановлення розміру середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат та зобов'язання виплатити належні страхові виплати, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі ВВД ФССНВВПЗ) України у м. Херсоні про встановлення розміру заробітної плати (доходу) позивачу для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, з 12 червня 2013 року; зобов'язання відповідача провести позивачу нарахування та виплату належних останньому страхових виплат у зв'язку із втратою професійної працездатності виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з 12 червня 2013 року.

Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 17 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Встановлено, що розмір заробітної плати (доходу) ОСОБА_4 для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності має виходити із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, з 12 червня 2013 року.

Зобов'язано ВВД ФССНВВПЗ провести ОСОБА_4 нарахування та виплату належних йому страхових виплат у зв'язку із втратою професійної працездатності виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з 12 червня 2013 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ВВД ФССНВВПЗ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що з 30 травня 1978 року по 29 листопада 1997 року позивач працював в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта ім. В.Р. Менжинського» Дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Первомайськвугілля».

12 червня 2013 року висновком МСЕК ОСОБА_4 встановлено 10% втрати професійної працездатності, з датою наступного переогляду - 23 серпня 2014 року. При повторному переогляді 27 серпня 2014 року, відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_4 встановлено 10% втрати професійної працездатності, з датою наступного переогляду - 27 серпня 2015 року.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_4, виданої ДП «Первомайськвугілля» 10 жовтня 2013 року № 1474, за період з травня 1997 року по жовтень 1997 року кількість відпрацьованих днів позивача становить «О» днів.

Згідно з розшифровкою заробітної плати позивача за період з травня 1997 року по жовтень 1997 року, наданої ДП «Первомайськвугілля» за вих. №133 від 13 лютого 2014року, його заробітна плата складається із оплати відпусток, винагороди за вислугу років, оплати простоїв.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відсутність у позивача в розрахунковому періоді фактично відпрацьованих днів, необхідних для нарахування страхових виплат, сталась не з його вини, тому для захисту гарантованих Конституцією та Законом прав позивача, розмір його заробітної плати (доходу), для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, має виходити із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 17 червня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком МСЕК від 12 червня 2013 року ОСОБА_4 встановлено 10% втрати професійної працездатності, з датою наступного переогляду - 23 серпня 2014 року. При повторному переогляді 27 серпня 2014 року, відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_4 встановлено 10% втрати професійної працездатності, з датою наступного переогляду - 27 серпня 2015 року.

Відповідно частини 10 статті 34 зазначено Закону середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок №1266).

Пунктом 12 вказаного Порядку № 1266 передбачено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням коригування.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з травня 1997 року по жовтень 1997 року кількість відпрацьованих днів позивача становить « 0» днів, а його заробітна плата складається із оплати відпусток, винагороди за вислугу років, оплати простоїв.

Згідно пункту 12 Порядку №1266 якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується не за місяць, а пропорційно кількості днів, фактично відпрацьованих застрахованою особою в зазначеному місяці, виходячи із числа робочих днів, обчислених у середньому за рік.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були винесені постанови від 30 жовтня 2013 року № 2119/31222/31222/2 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» та № 2119/31222/31222/3 «Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності», у яких страхові виплати призначені у розмірі 0,00 грн., виходячи із довідки про середню заробітну плату, наданої ДП «Первомайськвугілля» та кількості фактично відпрацьованих днів позивачем за період з травня 1997 року по жовтень 1997 року, яка становить « 0» (нуль) днів.

Відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, оплата щорічних (основних і додаткових) відпусток, оплата простоїв не з вини працівника відносяться до оплати за невідпрацьований час.

Порядком №1266 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою) в галузі, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення потерпілому МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у разі відсутності у потерпілого на час звернення за страховою виплатою довідки про його заробітну плату у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

З матеріалів справи вбачається, що ДВАТ Шахта ім. В.Р.Менжинського ДП «Первомайськвугілля» (код ЄДРПОУ 00177276), де працював позивач, не ліквідована та перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 10 серпня 2005 року.

Відповідачем порушено право позивача на отримання соціального захисту, який йому гарантований Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», розмір заробітної плати (доходу) ОСОБА_4, для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, має виходити із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 12 червня 2013 року.

Враховую вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено право позивача на отримання соціального захисту, який йому гарантований Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», розмір заробітної плати (доходу) ОСОБА_4, для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, має виходити із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законом на дату встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 12 червня 2013 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: