Решение № 57093721, 07.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/6427/14-ц Головуючий в І інстанції Ратушна В.О. Номер провадження 22-ц/791/233/16 Доповідач: Воронцова Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоСтародубця М.П.,суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.,секретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «18» березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства інфраструктури України про стягнення заборгованості по виплатам при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вище зазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з Міністерства інфраструктури України на його користь: 3975 грн. - заборгованості за невикористані відпустки; 2400 грн. - невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення; 56054,34 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також зобов'язати відповідача внести запис про його звільнення до трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював виконуючим обов'язки директора Херсонського державного обласного навчально-курсового комбінату з 04 червня 2009 року по 01 квітня 2011 року.

При звільненні не отримав повного розрахунку, а саме: компенсацію за невикористані відпустки за період з 04 червня 2009 року по 04 червня 2010 року, та з 04 червня 2010 року по 04 квітня 2011 року у розмірі 3975 грн. матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2 400 грн., що передбачена ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту».

Через несплату зазначених сум при звільненні та з урахуванням вимог ст.117 КЗпП України, ОСОБА_6 вважає, що відповідач має сплатити йому також і середній заробіток у розмірі 56054,34 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 березня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство інфраструктури України внести до трудової книжки запис про звільнення ОСОБА_6 з посади виконуючого обов'язки директора Херсонського державного обласного навчально-курсового комбінату з 01 квітня 2011 року згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 квітня 2011 року. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_5 діючий від імені ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив його в частині відмовлених позовних вимог скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Міністерство інфраструктури України просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача і його представника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції вважав, що підстав для виплати належних йому сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку немає, оскільки зібрані у справі докази підтверджують факт проведення з позивачем остаточного розрахунку. В частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача внести відповідний запис до трудової книжки, рішення суду сторонами не оскаржується, тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції у частині відмовлених у задоволенні позовних вимог погодитися не може з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 01 червня 2009 року ОСОБА_6 було призначено виконуючим обов'язки директора Херсонського державного обласного навчально-курсового комбінату з 04 червня 2009 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису /а.с. 55/.

Наказом від 01 квітня 2011 року його було звільнено з займаної посади з 01 квітня 2011 року у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України /а. с. 56/.

Указом Президента України №581 від 12 травня 2011 року установлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту і зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму /а.с. 57/.

ОСОБА_6 не заперечує факту проведення з ним розрахунку 19.07.2011 року, однак стверджує, що йому проведено виплату заборгованості по заробітній платі і заперечує проведення виплати компенсації за невикористані відпустки і матеріальну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Згідно ч.5 ст.6 Закону України «Про відпустки» передбачено надання керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про освіту» до професійно-технічних навчальних закладів належить; в тому числі і навчально-курсовий комбінат.

Статтею 45 Закону України «Про освіту» передбачено, що до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать керівники професійно-технічних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000р. №963, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено посаду директора професійно-технічного навчального закладу.

З системного аналізу вище зазначених законів та підзаконного нормативного акту вбачається, що ОСОБА_6, як в.о. директора Херсонського державного обласного навчально-курсового комбінату та педагогічний працівник, має право на отримання щорічної відпустки тривалістю 56 календарних днів і допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Доведення відсутності заборгованості та проведення розрахунку у повному об'ємі, належних позивачу сум, покладається у трудових спорах на власника, який може надати до суду відповідні розрахункові документи на спростування доводів позивача.

Однак відповідачем не надано ні до суду першої, ні апеляційної інстанції докази проведення ним виплат позивачу на які він претендує; матеріали справи також не містять розрахункові документи, які беззаперечно підтверджують повний розрахунок відповідача з позивачем.

Надані відповідачем акти перевірки територіальної державної інспекції праці у Херсонській області МПСПУ від 15.09.2011 року і від 29.12.2011 року /а.с. 72-74/, містять розбіжності щодо факту проведення розрахунку із ОСОБА_6 та зазначено, що станом на 15.09.2011р. остаточно розрахунок з ним не проведено, розрахунок задепоновано. Вказані акти відображають результати перевірки учбового комбінату за період 2011 року, тому підстави позову ОСОБА_6 спростувати не можуть, отже, не можуть бути беззаперечними, тобто належними доказами факту проведення повного розрахунку із ОСОБА_6 належних йому сум.

Колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація невикористаної ним відпустки за період роботи: з 01.06.2009р. по 01.06.2010р. та з 01.06.2010р. по 01.04.2011р., відповідно до п.7 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством), (одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки) відповідно за 56 і 42 календарних днів: 01 квітня 2011р. - 01 квітня 2010р. сумарний заробіток 17 447,00 грн.: 355х98 (кількість днів невикористаної відпустки = становить 4 816,35 грн. з 01.06.2009 по 01.04.2011 у розмірі 2 400 грн., виходячи з його посадового окладу у спірний період - 1 200 грн.), що підтверджується оглянутими Апеляційним судом Херсонської області книгами по нарахуванню заробітних плат за 2009 - 2011 р. р.

Підлягає стягненню з відповідача допомога на оздоровлення ( у розмірі місячного посадового окладу/ставки заробітної плати); за період з 01.04.2010р. по 01.04.2011р. у сумі - 1453,92 грн. (17447:12 місяців) і за період з 01.06.2009р. по 01.04.2010р. у сумі 608,15 грн. (6081,50:10 місяців), а всього допомога на оздоровлення в сумі 2062,07 грн.

Оскільки позивачу не було виплачено при звільненні всі належні йому суми: компенсацію щорічної невикористаної відпустки і допомогу на оздоровлення в сумі 4 816,35+2 400=7 216,35 грн., підлягає стягненню з відповідача, відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, обчислений відповідно до ч.3 п.2 Порядку - середньоденний заробіток 61,75 грн. (1284,31 грн. +1309,13грн. : 42 робочі дні) х 981 день = 60576,75 грн.

Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 67 793,10 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 677,93 грн.

На підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 57 Закону України «Про освіту», ст. 6 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 березня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_6 67 793,10 грн. і судовий збір на користь держави в сумі 677,93 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М. П. Стародубець Судді: Л. П. Воронцова П. Я. Ігнатенко