№ 57067191, 02.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Укрпроектенергомонтаж» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, результати якої оформлені актом від 23 червня 2014 року № 546/3-2201 (далі - Акт); скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року № 0006882201.

На обґрунтування позову зазначило, що у відповідача не було встановлених законом підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а висновки податкового органу щодо реальності здійснення господарських операцій спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суди встановили, що ДПІ на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) та згідно з наказом про проведення перевірки від 3 червня 2014 року № 1392 провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сібол» за період з 1 січня 2011 року по 30 квітня 2014 року, за наслідками якої склала Акт.

В Акті зазначено про встановлення порушення позивачем статей 187, 198 ПК, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2014 року на загальну суму 283 983 грн.

ДПІ обґрунтувала свій висновок про неправомірність формуванням Товариством податкового кредиту з ПДВ по відносинах з ТОВ «Сібол», оскільки за даними іншого акта податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» та неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій встановлено відсутність ТОВ «Сібол» за місцезнаходженням, а отже, є ознаки фіктивності.

Товариство не допустило відповідача до проведення перевірки на підставі вказаного наказу, внаслідок чого відповідач склав акт про відмову позивача у допуску до перевірки.

На підставі Акта ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року № 0006882201, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 354 978 грн (у тому числі за основним платежем - на 283 983 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 70 996 грн).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 серпня 2014 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства. У решті позову відмовив.

Постановою від 14 жовтня 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував: прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість існування обставин, з якими підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК пов'язує можливість проведення спірної перевірки, та вказав, що реальність виконання спірних операцій підтверджується належними первинними документами.

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 липня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасував, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року змінив у частині визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства та в цій частині в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство, посилаючись на неоднакове застосування норм матеріального права, а саме статей 198, 201 ПК, просить постанову Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду.

На підтвердження наведених у заяві доводів Товариство надало рішення Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року, 28 липня 2015 року (№№ К/800/51928/14, К/800/24126/14 відповідно), постанови Верховного Суду України від 2 червня, 8 вересня 2015 року (№№ 21-435а15, № 21-889а15 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення, зазначив, що положення ПК пов'язують податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит з реальним виконанням господарської операції та з наявністю у платника первинних документів (зокрема податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, при дослідженні обґрунтованості сформованого платником податкового кредиту з ПДВ слід виходити не з формального подання платником документів на підтвердження витрат зі сплати ПДВ, а з наявності зв'язку понесених витрат з реальною фінансово-господарською діяльністю платника та його контрагента.

У рішенні від 27 листопада 2014 року, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтуються на нормах закону, оскільки встановлено дотримання платником податків спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат та податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. У рішенні від 28 липня 2015 року, що також додано до заяви, касаційний суд дійшов висновку про відсутність порушень, встановлених податковим органом в ході перевірки платника податків, з огляду на те, що, в матеріалах справи немає доказів встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що, укладаючи договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектенергомонтаж» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький