Постановление суда № 56993153, 05.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №628/2673/15-ц Головуючий І інстанції - Клімова С.В.

Провадження №22ц/790/2299/16 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: житлові

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення порушеного права, усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення, -

в с т а н о в и л а:

03 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він є єдиним власником будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі - продажу від 06.08.2003 р.

Відповідач ОСОБА_3,- його колишня дружина та її повнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 не проживають в належному йому будинку з червня 2014 року, але перебувають на реєстраційному обліку у будинку чим створюють перешкоди у здійсненні ним права власності на майно, у зв'язку з чим він обмежений в праві володіння та розпорядження своїм майном в повному обсязі.

В судовому засіданні першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Відповідачі проти позову заперечували.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 109-112). Проте, в судове засідання сторони не з'явились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від 06.08.2003р.

Відповідачами є ОСОБА_3, - колишня дружина позивача та її повнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перебувають на реєстраційному обліку у будинку.

Частиною 1 ст.405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

ОСОБА_3, - колишня дружина позивача разом з дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5 були вселені до житлового будинку, як член сім'ї власника житла та зареєстровані у будинку, що підтверджується довідками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Х/о(а.с.18-20).

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Право користування жилим приміщенням членами сім'ї власника, у тому числі й колишніми, урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 ЖК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог, зазначивши, що позивач не заперечував факту проживання відповідачів у спірному будинку, у зв'язку з чим в позовній заяві виклав вимоги щодо позбавлення права користування житловим приміщенням.

При прослуховуванні аудіо запису судових засідань першої інстанції, судовою колегією встановлено, що позивач надавав пояснення, що відповідачі постійно не проживають в будинку, але проводять добудови, ремонт.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, що обумовлює факт користування відповідачів житловим приміщенням.

При цьому в обґрунтування позову посилався на положення ч. 2 ст. 405 ЦК України, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.С. Кіпенко

Судді П.В. Кісь

Н.М.Шаповал