Постановление суда № 56972899, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. К/800/15249/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року по справі № 752/3966/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва

(далі - Управління)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 від 19 травня 2014 року про призначення державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи і постраждалому 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_4 державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно положень статтей 49, 50, 54, 55, 56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20 вересня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовні вимоги ОСОБА_4 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви про поновлення такого строку не подав, а тому Голосіївському районному суду міста Києва необхідно було застосувати норми статті 100 зазначеного Кодексу і залишити позов без розгляду.

З таким висновком суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_4 до суду є відмова Управління призначити йому державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно положень статтей 49, 50, 54, 55, 56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20 вересня 2010 року.

Тобто, предметом спору у даній справі є виплата, яка носить періодичний характер, здійснюється щомісячно, вимога щодо призначення державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС заявлена з 20 вересня 2010 року і в подальшому, а тому поданий 4 березня 2013 року (згідно з відбитком поштового штемпеля) позов не може бути залишений без розгляду повністю. Вимоги заявлені в межах шестимісячного строку мають бути розглянуті судом на загальних підставах без застосування правил статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду всіх позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.