Постановление суда № 56966416, 06.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/349/16-к 06.04.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючої Олещук Т.Л.

суддів Семенчука О.В., Царюка В.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016150120000215 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 березня 2016 року, якою підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 жовтня місяці 23 дня, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03 год. 40 хв. 22 травня 2016 року.

Учасники судового засідання:

прокурор Поліщук В.С.

захисник ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ст. слідчого СВ Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. У разі неможливості застосування такого запобіжного заходу визначити заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат (110240 гривень) та після її внесення, зобовязати підозрюваного ОСОБА_2: не відлучатися з м. Кіровограда без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що ухвала суду є незаконною та винесеною з грубим порушенням вимог процесуального законодавства. Вважає, що докази, які були надані стороною обвинувачення не свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України, оскільки така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не є кваліфікуючою ознакою ч.3 ст. 289 КК України, а щодо кваліфікуючої ознаки як велика матеріальна шкода, то відсутні докази наявності такого розміру шкоди. Вказує на те, що в порушення вимог ч. 4 ст.182 КПК України встановлений розмір застави 1800000 грн. є завідомо непомірним для підозрюваного та призводить до неможливості внесення ним застави. До того ж рішення слідчого судді в частині встановлення вищезазначеного розміру застави невмотивоване. Крім того, зазначає, що слідчий суддя при визначенні обовязків, передбачених ст. 194 КПК України, які будуть покладені на підозрюваного ОСОБА_2, обрав таку, яка обєктивно не може бути виконана, оскільки підозрюваний не має місця проживання у м. Южноукраїнську, а згідно копії паспорту зареєстрований та проживає у м. Кіровограді. Також зазначає, що в ухвалі невірно зазначені банківські реквізити для внесення застави.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється в тому, що: 22.03.2016р. ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прибули до м. Южноукраїнська на автомобілі НОМЕР_1 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. Цього ж дня близько 22:00-23:00 год., знаходячись біля буд. №4 по вул. Енергобудівників, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 помітили автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, зламавши електроні засоби захисту автомобіля, заволоділи вказаним транспортним засобом, на якому направились до м. Кровоград. У подальшому ОСОБА_4,ОСОБА_2 та ОСОБА_5 автомобілем розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на суму 1700000 грн.

23.03.2016р. о 03:40 год. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 24.03.2016р. ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст.ст. 276 - 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

25.03.2016р. до суду надійшло клопотання ст. слідчого Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3, погоджене з прокурором Свінтковською В.В,. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, яке ухвалою слідчого судді було задоволено.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Визначено заставу в сумі 1800000 грн., яка може бути внесена на розрахунковий рахунок № 37312006000573, Одержувач: ТУ ДСА України в Миколаївській області із зазначенням реквізитів банку одержувача, з покладенням на ОСОБА_2 на підставі ч.5 ст.194 КПК України обовязків у разі внесення застави:

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до порядку застосування запобіжного заходу, передбаченому ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя правильно встановив, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення; передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, а також про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, на які слідчий послався у клопотанні, та вірно дійшов висновку про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди потерпілій.

Слідчий суддя вірно дійшов висновку, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується зібраними на даний час у кримінальному провадженні доказами.

Як вбачається з апеляційної скарги, захисник не оспорює обставин, за яких його підзахисному повідомлено про підозру у незаконному заволодінні транспортним засобом. Доводи апелянти щодо необґрунтованості підозри фактично стосуються оспорювання кваліфікуючих ознак дій підзахисного. Проте, питання про остаточну кваліфікацію дій підозрюваного та допустимість та достовірність доказів вирішуються під час судового розгляду справи по суті.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри є безпідставними.

При цьому слідчий суддя вірно дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:знаходячись на волі, можливість для ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Як вбачається, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, за яке передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, ніде не працює. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що стосовно ОСОБА_2 за іншим кримінальним провадженням, де він також підозрюється за ч.3 ст. 289 КК України, 05.09.2015р. було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, 07.09.2015р. його було звільнено у звязку із внесенням ним застави в розмірі 121800 грн.. Проте, він знову підозрюється у вчиненні аналогічного злочину.

Виходячи з цього, апеляційний суд вважає, що такі обставини вказують на неможливість запобігання вказаним ризикам іншими більш мякими запобіжними заходами, ніж тримання підозрюваного під вартою, що лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обовязків. А тому вимоги апелянта про скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистого зобовязання задоволенню не підлягають.

Що стосується застави, то, виходячи з виняткових обставин, встановлених судом, та підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначений слідчим суддею вірно у відповідності до вимог ч.5 ст. 182 КПК України. Виключними обставинами і даному випадку слід вважати те, що ОСОБА_2 раніше вже застосовувався запобіжний захід у виді застави, але він продовжив злочинну діяльність. Щодо інших питань, які повязані з внесенням застави, то. у відповідності до вимог ст. 309 КПК України ці питання не є предметом апеляційного оскарження та можуть бути уточнені та розяснені судом 1-ої інстанції.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 березня 2016 року, якою підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча

Судді