Постановление суда № 56925213, 24.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 616/828/15-ц Головуючий суддя І інстанції Нестайко Ю. В.

Провадження № 22-ц/790/2181/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори про захист честі, гідності та ділової репутації

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірними відомостей, відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недостовірними відомостей, що розповсюджені відповідачкою відносно позивача, відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_3 21.10.2015 р. подала заяву до органу прокуратури, в якому стверджувала, що ОСОБА_2 не виплатив їй орендну плату за земельну ділянку за 2012 рік. Позивач стверджував, що ця інформація не відповідає дійсності, так як у 2012 році відповідачка сама господарювала на своїй земельній ділянці, ніякого договору щодо орендних відносин між ними не існувало. Тим самим ОСОБА_3 принизила честь, гідність та ділову репутацію позивача, завдавши йому моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, викликаних необхідністю спростовувати неправдиві відомості. Також у позивача погіршився сон і самопочуття, з приводу чого він звертався до лікарів. ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування завданої йому моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити за таких підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2016 р. ОСОБА_3 звернулася із заявою до прокурора Великобурлуцького району про те, що ОСОБА_2 не розрахувався з нею за оренду землі за 2012 рік, так як вона вирішила передати землю в оренду іншому орендарю. Заявниця просила розібратися з цим питанням (а.с. 74).

Прокурор 26.10.2015 р. надіслав заяву ОСОБА_3 для організації перевірки до Великобурлуцького РВ ГУМВС України а Харківській області (а.с. 73).

За наслідками проведеної перевірки старшим дільничним інспектором міліції ОСОБА_4 було складено висновок від 05.11.2015 р. про відсутність ознак будь-якого кримінального правопорушення та розяснив заявниці, що для вирішення спору, що виник з приводу цивільно-правових відносин, їй належить звертатися до суду (а.с. 72).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно розяснень, які містяться у п.16.Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначено: «Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначив, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Судова колегі погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачка своїм зверненням до правоохоронних органівскористалася своїм правом на звернення до органів державної влади з метою захисту своїх прав.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_1