Решение № 56909550, 29.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Справа № 923/195/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Кулик В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "ЕДЕН-2012", смт.Верхній Рогачик Херсонської області

до відповідача: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області, м.Херсон

про скасування наказу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (паспорт серії МО №632795, виданий Верхньорогачицьким РВ УМВС України в Херсонській області, від 03.12.1999р.), Голова фермерського господарства, рішення №1 від 07.11.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 (службове посвідчення №6 видане 18.08.2015р.), представник за довіреністю № 32-21-0.4-81/2-16 від 05.01.2016р.

Позивач фермерське господарство "ЕДЕН-2012", смт.Верхній Рогачик Херсонської області звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування наказу від 01.12.2015р. №21-1909/43-15-СГ "Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та надання у власність земельних ділянок" в частині збільшення орендної плати за землю з 3% до 5%.

Ухвалою від 29.02.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.03.2016р.

14.03.2016р. через канцелярію господарського суду на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 15.03.2016р. представником позивача подано заяву про уточнення прохальної частини позову, яку представник просить врахувати при розгляді позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить скасувати п.2 наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області від 01.12.2015р. №21-1909/43-15-СГ "Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та надання у власність земельних ділянок" в частині збільшення орендної плати за земельну ділянку площею 21,3335 га з 3% до 5%.

Дослідивши заяву про уточнення прохальної частини позову, суд ухвалив про прийняття даної заяви до розгляду як такої, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, та про розгляд позовних вимог з урахуванням їх уточнення.

Ухвалою від 15.03.2016р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2016р. та зобов'язано позивача надати додаткові докази.

21.03.2016р.на виконання вимог суд позивачем надано додаткові докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 29.03.2016р. представники сторін прибули.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.03.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, 25.05.2012р. між Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 58,5700 га, з них: ріллі - 58,5700 га із земель резервного фонду, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території колишнього КСП "Перемога" за межами населених пунктів Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

Відповідно до п.8 договір укладено терміном на 49 років. При надходженні від голови або членів фермерського господарства заяв про виділення в натурі земельних ділянок із земель фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю), відповідна площа буде вилучатись з орендованої, але не раніше закінчення строку сільськогосподарського циклу.

В п.9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 740,05 грн. за1 га на рік.

Згідно п.п.15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

02.08.2012р. договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Верхньорогацькому районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №652150004000509.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №899285 07.11.2012р. було проведено державну реєстрацію фермерського господарства "ЕДЕН-2012", про що було внесено запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14851020000000389, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код 38417767.

Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства "ЕДЕН-2012" було проведено приватизацію земельних ділянок загальною площею 37,2365 га.

01.12.2015р. ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Херсонській області було видано наказ №21-1909/43-15-СГ "Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та надання у власність земельних ділянок".

Пунктом 1 вказаного наказу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність голові та членам фермерського господарства "ЕДЕН-2012" ОСОБА_2 та іншим (разом 5 чоловік) для ведення фермерського господарства загальною площею 37,2365 га, розташованих на землях державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, розроблений ПП "Геліос-2005".

Пунктом 2 наказу припинено право користування частиною земель площею 37,2365 га із загальної площі 58,5700 га, що перебувають у користуванні громадянина ОСОБА_2 відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Верхньорогачицькому районі 02.08.2012р. за №65215000400509, залишено в оренді громадянина ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельну ділянку площею 21,3335 га (кадастровий номер 6521555100:06:001:0390, угіддя - рілля) за межами населених пунктів на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області для ведення фермерського господарства, та встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 5% від її нормативної грошової оцінки. До набрання чинності рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки встановлено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що складає 1445,79 грн. за гектар на рік.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що не погоджується із вказаним наказом в частині збільшення орендної плати за земельну ділянку площею 21,3335 га з 3% до 5%, оскільки збільшення орендної плати відбулось без зазначення будь-яких об'єктивних підстав чи посилань на нормативно-правові акти. Наголосив, що на теперішній час, згідно довідки відділу Держгеокадастру у Верхньорогачицькому районі Херсонської області від 15.02.2016р. №110, нормативно-грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області становить 34698,86 грн. за 1 га, відповідно 3% орендної плати складають 1040,97 грн. за 1 га на рік, отже за незначний час дії договору орендна плата з урахуванням коефіцієнту індексації збільшилася майже на 50%.

Крім цього, представник позивача звернув увагу на те, що за час дії договору орендодавцем не проведено жодних робіт щодо підвищення рентабельності використання наданої в оренду земельної ділянки, що мало б стати об'єктивною умовою для підвищення орендної плати за землю. Натомість, за період дії договору погодні умови значно ускладнюють вирощування сільськогосподарських культур: підвищення середньорічної температури та значне зменшення опадів, що зменшує врожайність вирощуваних культур та мінімізує рентабельність виробництва, майже до збиткового.

За наведених обставин представник фермерського господарства "ЕДЕН-2012" просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву. В судовому засіданні представник відповідача, зокрема, зазначив, що згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Тобто зміна площі земельної ділянки є зміною істотних умов договору оренди. Під час перегляду договірних відносин, викликаних зміною істотних умов договору, керуючись ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, має право вимагати перегляду розміру орендної плати.

Також представник відповідача зазначив, що оспорюваним наказом цілком правомірно було визначено, що громадянину ОСОБА_2 необхідно внести орендну плату за шість місяців з моменту припинення права користування земельною ділянкою площею 37,2365 га, оскільки ч.2 ст.32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах.

У зв'язку з чим представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Так 25.05.2012р. між Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 58,5700 га, з них: ріллі - 58,5700 га із земель резервного фонду, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території колишнього КСП "Перемога" за межами населених пунктів Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

02.08.2012р. договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему у Верхньорогацькому районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №652150004000509.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції Закону, чинної на час створення фермерського господарства "ЕДЕН-2012") фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За змістом статті 8 цього ж Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №899285 07.11.2012р. було проведено державну реєстрацію фермерського господарства "ЕДЕН-2012", про що внесено запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14851020000000389, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код 38417767.

Як слідує з розділу 5 Статуту фермерського господарства "ЕДЕН-2012" землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок загальною площею 58,5700 га, з них ріллі - 58,5700 га, які надані в довгострокову оренду згідно договору оренди землі, зареєстрованого за №652150004000509 від 02.08.2012р. Використання земельної ділянки для сільськогосподарських цілей проводиться фермерським господарством у відповідності до умов договору оренди та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За приписами статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При цьому суд зауважує, що створення фермерського господарства як юридичної особи само по собі не призводить до переходу права власності або права користування на земельну ділянку від громадянина до господарства. Перехід від члена фермерського господарства до господарства - юридичної особи права володіння та користування земельною ділянкою має відбуватись в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ч.ч.1,8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч.1, 5 ст.6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником позивача, в договір оренди, укладений 25.05.2012р. між громадянином ОСОБА_2 та Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією, зміни щодо орендаря земельної ділянки не вносились, відповідна додаткова угода до договору між сторонами правочину не укладалась. Доказів укладення договору оренди землі фермерським господарством матеріали справи також не містять.

Крім цього, відповідно до пункту 2 наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області від 01.12.2015р. №21-1909/43-15-СГ земельна ділянка площею 21,3335 га (кадастровий номер 6521555100:06:001:0390), відносно якої між сторонами виник даний спір, залишена в оренді громадянина ОСОБА_2.

Таким чином, право оренди вказаної земельної ділянки належить саме громадянину ОСОБА_2, а не фермерському господарству "ЕДЕН-2012", а позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження набуття законного права користування земельною ділянкою загальною площею 58,5700 га фермерським господарством у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У розумінні наведених приписів визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності між сторонами спору про право.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність збільшення відповідачем розміру орендної плати за земельну ділянку, передану в оренду за договором оренди від 25.05.2012р., із визначених за договором 3% від нормативної грошової оцінки землі до 5%, залишаючи поза увагою той факт що позивач не є стороною договору оренди землі від 25.05.2012р. (орендарем), в той час як стороною договору (орендарем) є громадянин ОСОБА_2.

Отже позивач не є ні власником, ні законним користувачем земельної ділянки площею 58,5700 га, таким чином він не довів того, що його права та інтереси були порушені відповідачем.

За наведених обставин, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська