Постановление суда № 56782271, 28.03.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" березня 2016 р.№ 926/947/13

За позовом ОСОБА_1 підприємства Проликс ЛКБ

до відповідача ОСОБА_2 міської ради

про повернення заборгованості 5603,12 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_2 міської ради

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Проликс ЛКБ

про визнання недійсним договору № 456 від 12 липня 2011 року.

Суддя О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 - директор

Від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Новодністрянської міської ради на користь приватного підприємства Пролиск ЛКБ 4000,00 грн. - боргу, 235,73 грн. - 3% річних, 1300,62 грн. - судового збору; відмовлено у задоволенні позову у частині стягнення пені у сумі 1184,08 грн. та інфляційних у сумі 183,98 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року рішення господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року видано наказ від 04 листопада 2013 року.

17 березня 2016 року Приватне підприємство Проликс ЛКБ звернулось до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для предявлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 28 березня 2016 року.

Відповідач у судове засідання не зявився, що не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд встановив :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Новодністрянської міської ради на користь приватного підприємства Пролиск ЛКБ 4000,00 грн. - боргу, 235,73 грн. - 3% річних, 1300,62 грн. - судового збору; відмовлено у задоволенні позову у частині стягнення пені у сумі 1184,08 грн. та інфляційних у сумі 183,98 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року рішення господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року видано наказ від 04 листопада 2013 року.

Так, причиною неподання вищезазначеного наказу до виконання було те, що засновник підприємства, він же єдиний представник у судових процесах ОСОБА_4, помер 09 квітня 2015 року, перебуваючи у відрядженні у м. Львові.

Крім того, наказ знаходився в особистих речах померлого, та був переданий теперішньому керівництву тільки в 2016 році.

Відповідно ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

При цьому, сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

За таких обставин справи та враховуючи, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, відтак правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; відповідач, всупереч приписів частини 5 статті 124 Конституції України, самостійно судове рішення не виконував, суд дійшов висновку, що подану заяву слід задовольнити, відновити пропущений строк пред'явлення наказу до виконання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_1 підприємства Проликс ЛКБ про поновлення строку предявлення наказу задовольнити.

2. Поновити пропущений ОСОБА_1 підприємством Проликс ЛКБ строк для предявлення наказу господарського суду Чернівецької області від 04 листопада 2013 року по справі № 926/947/13 до виконання.

Суддя ОСОБА_5