Решение № 56655253, 21.07.2015, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/232/15-ц

Провадження № 2/625/75/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 року с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Яковенка А.О., при секретарі судового засідання Талавиря С.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача 1 не прибув,

відповідача 2 не прибув,

відповідача 3 не прибув,

відповідача 4 не прибув,

представника відповідача 5 не прибув,

представника відповідача 6 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області, Нотаріуса Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, скасуванні рішення, витребування майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Коломацького районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати недійсним договір безпроцентної позики, укладений 01 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові; скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові; скасувати рішення державного реєстратора Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) за № 11868481 від 24 березня 2014 року; витребувати нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) із незаконного володіння ОСОБА_6 та скасувати право власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4); визнати за ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, паспорт ММ № 501707, виданий Московським РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 14.04.2000 року) право власності на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Договір, укладений між сторонами по справі, має ознаки недійсності, а порушене право позивача на нерухоме майно підлягає беззаперечному захисту з огляду на встановлене судовим рішенням, що набрало законної сили, право власності, а томі всі позовні вимоги про визнання договору недійсним, скасування рішень, витребування майна та визнання права власності, підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судові засідання, призначені на 02.07.2015 року та 21.07.2015 року, відповідачі своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності або повідомлення про причини неявки, визнані судом поважними, до суду не надали.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідків або сторін відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 21 липня 2015 року визначено, що у справі за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області, Нотаріуса Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, скасування рішень, витребування майна та визнання права власності можливо здійснити заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору безпроцентної позики, укладений 01 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2013 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, був укладений Договір безпроцентної позики грошей. Відповідно до умов вказаного Договору, ФОП ОСОБА_2 отримала на його виконання 10000 у.о. (доларів США) строком на 2 місяці, що підтверджується копією угоди (а.с. 6-8). Як було зазначено в угоді безпроцентної позики грошей від 01.11.2013 року, виконання зобовязання має бути здійснено у готівковій формі у межах смт. Коломак Харківської області; підсудність спорів, визначених п.п. 6.1. Договору, визначається місцем виконання Договору, а саме: Коломацьким районним судом Харківської області (п.п. «в» 2.1., 6.2. Договору).

Факт отримання предмету позики: 10000 у.о. (доларів США) на виконання умов вказаного Договору, підтверджується розпискою ФОП ОСОБА_2 від 01.11.2013 року, у якій зазначено, що вказана особа (паспорт ММ № 501707, виданий Московським РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 14.04.2000 року), дійсно отримала вказані кошти, що підтверджується копією розписки (а.с. 9).

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Враховуючи, що Договір безпроцентної позики грошей від 01.11.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, є одностороннім правочином, суд приходить до висновку, що вказаний правочин є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом. Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору безпроцентної позики, укладений 01 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про скасування рішень, витребування майна та визнання права власності, суд зазначає наступне.

Позивачем: ОСОБА_2, право власності на квартиру № 4 у буд. № 17 по прос. Московський у м. Харків було набуто на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 26.02.2008 року № 1338, посвідченому у нотаріально та зареєстрованому у встановленому порядку, що підтверджується копією угоди (а.с. 26).

Філією 21 ПП «НИВА В.Ш.» 05.04.2013 року було проведено прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна предмету іпотеки належного позивачу ОСОБА_2, а саме: 2-кімнатної квартири, що розташована за адресою: м. Харків, прос. Московський, 17, кв. 4, які були оформлені протоколом № 2112279 від 05.04.2013 року, що підтверджується копією протоколу (а.с. 27).

За результатами проведення вищевказаних торгів, предмет іпотеки був реалізований ОСОБА_4, яка в свою чергу, отримавши 12.04.2013 року нотаріальне свідоцтво, зареєструвала цього ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва (а.с. 28) та ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29).

Спірний предмет: квартира АДРЕСА_1, 24.04.2013 року була відчужена ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири № 2181, покупець за Договором - ОСОБА_5, що підтверджується копією відповідного Договору (а.с. 30).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2013 року у справі за цивільним позовомОСОБА_2 до Філії 21 Приватного підприємства «НИВА В.Ш.», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколом № 2112279 від 05.04.2013 року, визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених Філією 21 Приватного підприємства «НИВА В.Ш.» 05.04.2013 року по реалізації арештованого нерухомого майна предмету іпотеки 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_2, оформлених протоколом № 2112279 від 05.04.2013 року; застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, повернувши сторони за правочином у первісний стан, який існував до моменту проведення прилюдних торгів, шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції права власності за ОСОБА_2 на квартиру № 4 по проспекту Московський в буд. 17 в м. Харкові (а.с. 33-35). Вказане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Харківської області від 16.10.2013 року (а.с. 36-37).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставинами, що не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, є ті, що перші прилюдні торги були проведені Філією 21 ПП «Нива-В.Ш.» 14.12.2012 року, другі 22.01.2013 року, треті 05.04.2013 року. Звіт субєкта оціночної діяльності датований 26.07.2012 року. Відповідно вказаний звіт вважається чинним в строк до 26.01.2013 року. Прилюдні торги, на яких була відчужена спірна квартира, проведені 05.04.2013 року, що відповідно перевищує строк чинності звіту про оцінку майна. Крім того, копією листа головного державного виконавця Саніна І.С. Московського ВДВС Харківського МУЮ за вих. № 18809115/10-30/дв-2 від 29.01.2013 року до Філії 21 ПП «Нива-В.Ш.», містить вказівку про повернення пакету документів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартири № 4 по проспекту Московський, в буд. № 17 в м. Харкові, що належить на праві власності ОСОБА_2, на доопрацювання, в звязку з тим, що закінчився термін дії оцінки. Вимогою державного виконавця Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_8 за вих. № 18809115/10-30/дв-2 від 08.02.2013 року, визначено необхідність повернення пакету документів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартири № 4 по проспекту Московський, в буд. № 17 в м. Харкові, що належить на праві власності ОСОБА_2, на доопрацювання, в звязку з тим, що закінчився термін дії оцінки. 22.02.2013 року Московський ВДВС Харківського МУЮ, в особі начальника відділу ОСОБА_9, звернувся до директора Філії 21 ПП «Нива-В.Ш.» з повідомленням про розірвання договору № 2112032 від 07.03.2012 року, посилаючись на наступне: У звязку з викладеним, беручи до уваги можливість появлення негативних наслідків у разі подальшого проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна за ціною, визначено за оцінкою, строк дії якої сплинув, Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, повідомляє про розірвання в односторонньому порядку з Філією 21 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» договору № 2112032 про надання послуг по реалізації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.03.2012 року. Але, Філією 21 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» не було взято до уваги лист, вимогу державного виконавця та повідомлення начальника відділу про розірвання договору, і проведено 05.04.2013 року прилюдні торги, з яких вказана квартира була придбана ОСОБА_4 В подальшому квартира за цивільним договором перейшла у власність ОСОБА_5, що на час розгляду справи судом є кінцевим набувачем нерухомого майна.

Враховуючи висновки, викладені у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2013 року, право власності ОСОБА_2 на квартиру № 4 по проспекту Московський в буд. 17 в м. Харкові є порушеним, а тому підлягає відновленню.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, Філією 21 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» не було взято до уваги вимоги ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідно потягло за собою порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України підставами для визнання недійсним правочину є недотримання стороною (сторонами) під час укладення угоди вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

В свою чергу, стаття 203 ЦК України регламентує, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦК, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідних правових підстав, володіє ним.

В свою чергу, згідно з положенями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якій власник передав її за договором. Дана стаття передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до ст.ст. 182, 334 ЦК України часом виникнення у особи права власності на нерухоме майно є державна реєстрація у Реєстрі прав власників нерухомого майна.

Згідно з п. 7 Постанови ПВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом; п. 10 не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

В ході судового розгляду не встановлено яких-небудь перешкод для укладання договору купівлі-продажу спірної квартири від 24.04.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; не встановлено, що продавець не мав права відчужувати майно, а тим більше не встановлено, що набувач знала або могла знати про наявність перешкод.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Таким чином, оскільки позивач протиправно позбавлений свого права власності на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові, порушене право підлягає судовому захисту, у звязку з чим вимоги позивача про визнання права власності підлягають задоволенню, а нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) підлягають витребуванню із чужого володіння ОСОБА_6.

Оскільки для повного захисту прав позивача наявні певні перешкоди у вигляді рішень Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові, рішень Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові та рішення державного реєстратора Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) за № 11868481 від 24 березня 2014 року, вказані рішення також підлягають скасуванню, оскільки такий спосіб захисту порушеного права передбачений ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 16, 182, 203-219, 316-321, 334, 387, 388, 1046, 1047 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року N 9, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215, 223, 224, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області, Нотаріуса Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, скасуванні рішення, витребування майна та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір безпроцентної позики, укладений 01 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

3. Скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові.

4. Скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського МУЮ Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру № 4 по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові.

5. Скасувати рішення державного реєстратора Першої Державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) за № 11868481 від 24 березня 2014 року.

6. Витребувати нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4) із незаконного володіння ОСОБА_6 та скасувати право власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4).

7. Визнати за ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, паспорт ММ № 501707, виданий Московським РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 14.04.2000 року) право власності на нежитлові приміщення другого поверху № 4-1-:-4-5, антресолі другого поверху № 4-6, 4-7, загальною площею 97.2 кв.м. у житловому будинку літ. «А-3» по прос. Московський, буд. № 17 у м. Харкові (колишня квартира № 4).

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2015 року.

ССуддя: ОСОБА_10