№ 56617281, 23.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/425/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.;

представника позивача - ОСОБА_1,за довіреністю,

представника відповідача - Кучіна В.В, за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд:

- визнати дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області по скасуванню дозволу на імміграцію в Україні - протиправними;

- рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію від 20.01.2016 року № 271432 - скасувати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив.

ОСОБА_3 у 1992 році прибула в Україну для працевлаштування та залишилася проживати в Україні.

Після прибуття в Україну, а саме у м. Одеса, позивач звернулась до відділу паспортої, реєстраційної та міграційної роботи ОМУ УМВС України в Одеській області.

ВГІРФО ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області від 14.09.2011 року громадянка КНР ОСОБА_3 отримала дозвіл на імміграцію в Україну за № 271432 та видано безстрокову посвідку на постійне проживання, та реєстрацію за місцем мешкання АДРЕСА_1.

У 1996 році ОСОБА_3, зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, який також перебував в Україні на законних підставах .

ІНФОРМАЦІЯ_5 в шлюбі народилась донька ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_7 , народилась друга донька ОСОБА_4, які на підставі статті 7 Закону України «Про громадянство України» є громадянами України.

21.01.2016 року за № 5/3271432 Позивач отримала лист від ДМСУ ГУ ДМС України в Одеській області з якого вбачається, що рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні скасовується та інформування про можливість подання заяви відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Закону не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про скасування вищевказаного дозволу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 3-6,18).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.30-31).

Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 дозвіл на імміграцію в Україну було надано в порушення Закону України «Про імміграцію», а посвідки на постійне проживання документовані безпідставно. Таким чином, оскаржене рішення прийняте відповідачем відповідно до діючого законодавства України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка Китайської Народної Республіки.

24.09.2003 року відділ ГРФО ОМУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_3 надав дозвіл на імміграцію в Україні разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_7 2002 року народження (а.с. 85-86).

14.10.2003 року позивач отримала безстрокову посвідку на постійне проживання серії ОД № 218-И/2004 (а.с. 87).

14.09.2011 року відділ ГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області позивачу видав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2, згідно з якою вона зареєстрована в АДРЕСА_1.

21.01.2016 року позивач отримала лист в якому зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області прийняло рішення про скасування їй дозволу на імміграцію в Україні (а.с.6).

В рішенні ДМС України ГУДМС України в Одеській області від 20.01.2016 року № 271432 зазначено, що ОСОБА_3 скасовується дозвіл на імміграцію в Україні на підставі п.6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (а. с.121)

До даних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України «Про імміграцію», статтею 1 якого передбачено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання, а іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідач в своєму рішенні від 20.01.2016 року посилається на п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», як на підставу для скасування дозволу на імміграцію в Україні.

У висновку від 20.01.2016 року щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_3, відповідач зазначив, що згідно з матеріалами справи від 28.05.2003 року позивач зверталася із заявою до Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України. ДДГІРФО МВС надав роз'яснення, що ОСОБА_3 може отримати дозвіл на імміграцію в Україну згідно з п. 6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», проте даний лист суперечить нормі закону, оскільки неповнолітня дитина позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5. Тобто на момент прийняття документів її матір ОСОБА_3 не мала дозволу на імміграцію в Україні. Таким чином, громадянка Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 не могла бути визнана матір'ю іммігранта.

Суд не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки ні Закон України «Про імміграцію», ні будь-який інший закон не передбачає такої підстави для скасування дозволу на імміграцію, як виявлення органами ДМС своєї помилки, тому суд вважає, що дозвіл на імміграцію ОСОБА_3, скасовано за відсутності підстав, передбачених законами України.

Крім того, згідно з п. 14 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 29.12.2002 року., територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. Регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №К/9991/46615/11 від 18.09.2013 р. Зокрема, суд встановив, що компетентними органами в межах своїх повноважень має проводитись відповідна перевірка, результатами якої є відповідне рішення у справі. Скасування рішення, прийнятого компетентними органами, є порушенням принципу пропорційності та порушенням законодавства України, зокрема «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 29.12.2002 року.

Таким чином суд вважає, що скасовуючи дозвіл на імміграцію без проведення відповідної перевірки, відповідач діяв протиправно та недобросовісно. Адже відповідно до п.3ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, з огляду на матеріали справи, суд встановив, що така перевірка не проводилася.

За визначений проміжок часу проживання позивачки в Україні, є відсутніми обставини, передбачені статтею 12 Закону України «Про імміграцію», наслідком яких є скасування дозволу на імміграцію.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оскільки, відповідач скасував дозвіл на імміграцію протиправно, суд з огляду на ст.8 Конвенції вважає, що відповідач втрутився у гарантоване Конвенцією право позивача на повагу до свого приватного, та сімейного життя.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач під час розгляду справи не довів правомірність прийнятого ним рішення, тому суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення, шляхом визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДМС України в Одеській області від 20.01.2016 року № 271432 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 69-71, 94, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області по скасуванню дозволу на імміграцію в Україні - протиправними;

3. Рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію від 20.01.2016 року № 271432 - скасувати.

4. Стягнути з Головного управління ДМС України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)суму сплаченого судового збору у розмірі 1102,40 (одна тисяча сто дві грн.),40 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складено 23.03.2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.