Постановление суда № 56615544, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/18629/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури м. Києва про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Прокуратури м. Києва середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по 03 листопада 2014 року в сумі 18608,37 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по день звернення до суду у розмірі 23959,10 грн.

У касаційній скарзі Прокуратура м. Києва порушує питання про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом прокурора м. Києва від 23 вересня 2011 року № 2123к ОСОБА_4 звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, порушує Присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року скасовано вказаний наказ прокурора м. Києва і поновлено ОСОБА_4 на посаді помічника прокурора Голосіївського району м. Києва. Визнано недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці. Стягнено з Прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2011 року до дня поновлення на посаді.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року змінено абзац п'ятий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року і стягнуто з Прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2011 року по 29 травня 2014 року у сумі 116 867,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судами встановлено, що наказ про прийняття позивача на роботу на час звернення до суду з позовом, не видавався.

За таких обставин, суди обґрунтовано визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі в період з 30 травня 2014 року по день звернення до суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права висловленою у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (№ 21-63а15).

Мотиви касаційної скарги про те, що позивач не скористався правом звернення до органів виконавчої служби, тому відсутні підстави вважати, що рішення про поновлення на роботі не виконано з вини відповідача безпідставні, оскільки згідно із пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Посилання відповідача на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року і залишено позов ОСОБА_4 без розгляду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Такі обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, за умови подання відповідної заяви.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Прокуратури м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак