Приговор № 56590248, 22.03.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/14207/15-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 22.03.2016

22 березня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Антонова С.В.,

секретаря - Плаксюк І.Ю.,

за участю прокурора - Зінченка І.С.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави матеріали кримінального провадження №12015170040002101 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України -

в с т а н о в и в:

05.08.2015 року, близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_5, перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту «Божснко» в м. Полтава, на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, нанесли ОСОБА_6 близько 10 ударів пальцями рук стиснутими в кулак, ногами у взутті в область голови та тулубу, внаслідок чого спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритого косого перелому суглобового відростку зліва зі зміщенням; закритого перелому кісток носу зі зміщенням; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми м'яких тканин очей та підшкірних гематом голови і саден шкіри нижніх кінцівок,які згідно висновку судово-медичної експертизи №1236 від 17.09.2015 за ступенем тяжкості умовно розділені на такі групи: а) закритий косий перелом суглобового відростку зліва зі зміщенням, кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я; б) закритий косий перелом кісток носу зі зміщенням та гематома м'яких тканин очей, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; в) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та підшкірні гематоми голови кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; г) садна шкіри нижніх кінцівок, кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_5, 05.08.2015 року близько 13 години 45 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх тій та бажаючи настання злочинних наслідків, таємно, викрав барсетку, що належить ОСОБА_6, вартістю 60 гривень, у якій: перебували грошові кошти в сумі 15000 гривень та паспорт громадянина України, виданий на ім'я потерпілого, чим спричинив ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 15060 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що ОСОБА_1 він знає близько року, у зв'язку з тим, що вони разом працювали. З потерпілим він також знайомий з літа 2015 року. ОСОБА_3 позичив у нього 1000 гривень для покупки акустичної системи та обіцяв повернути борг після того, як продасть свій автомобіль. Через декілька тижнів ОСОБА_2 подзвонив до потерпілого та попросив віддати йому борг, на що останній сказав, що поверне гроші, коли переїде на іншу квартиру. Після цієї розмови ОСОБА_3 не брав слухавку і зник. 05.08.2015 року від ОСОБА_7 він дізнався, що потерпілий знаходиться поблизу зупинки громадського транспорту «Боженка». ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_8 під'їхали до зупинки «Боженка» у м.Полтаві. ОСОБА_8 залишився у автомобілі, а він разом з ОСОБА_1 підійшли до потерпілого та він наніс йому близько десяти ударів руками та ногами по тулубу, від яких ОСОБА_3 впав і лежав на землі. Обвинувачений ОСОБА_1 також наносив удари потерпілому. Потім ОСОБА_1 взяв автомобіль ОСОБА_8, на якому він разом із ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 поїхали до квартири останнього. Вдома ОСОБА_3 віддав йому 2000 гривень боргу та ще 1000 гривень, з яких 500 гривень за ремонт автомобіля, а 500 гривень - за те, що довгий час не повертав борг. Сумку, з якої потерпілий витягав гроші він поклав у кімнату, після чого ОСОБА_2 з ОСОБА_3 зайшли до ванної кімнати, де останній вмився. У цей час обвинувачений ОСОБА_1 міг взяти сумку потерпілого, але він цього не бачив. Коли ОСОБА_2 з потерпілим вийшли з ванної кімнати, ОСОБА_1 в квартирі вже не було. Вийшовши з будинку, вони помітили, що ОСОБА_1 сидить в автомобілі. Вони забрали біля зупинки «Боженко» свідка ОСОБА_8 та поїхали на СТО, що знаходиться на вул.Грушевського, 1 в м.Полтаві, де потерпілий також віддав гроші працівникам, які був там винен. Заперечив факт заволодіння ланцюжком потерпілого. Цивільний позов, заявлений прокурором визнав повністю. Цивільний позов заявлений потерпілим визнав в частині витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень та витрат на лікування в сумі 4760 гривень 44 копійки. У вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що із ОСОБА_2 вони разом працювали на мийці, яка знаходиться на СТО на вул. Грушевського, 1 в м.Полтаві. З потерпілим ОСОБА_3 він знайомий з літа 2015 року, та останній був винен йому 250 гривень за ремонт бамперів на його автомобілі. У серпні 2015 року його знайома надіслала ОСОБА_1 на мобільний телефон СМС-повідомлення, в якому вказала, що до неї прийшов потерпілий ОСОБА_3 Після цього він, разом із ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_8 сіли у автомобіль останнього і поїхали на зупинку «вул.Боженка» в м.Полтаві. Там, обвинувачені підійшли до потерпілого, та ОСОБА_2 почав наносити удари останньому. Він також наніс потерпілому близько 10 ударів руками по голові та тулубу, також міг декілька раз нанести йому удари ногами. Потім ОСОБА_3 сказав, що поверне їм гроші, які був винен, після чого вони з ОСОБА_2 та потерпілим, на автомобілі ОСОБА_8, направились до ОСОБА_3 додому. У кімнаті на ліжку під подушкою ОСОБА_3 дістав барсетку, з якої відрахував гроші і віддав їх ОСОБА_2 та поклав барсетку на місце. Після цього ОСОБА_2 і потерпілий зайшли до ванної кімнати, а він непомітно взяв барсетку потерпілого, вийшов з квартири та сів у машину. Через деякий час з будинку вийшли ОСОБА_2 з потерпілим, вони забрали ОСОБА_8 та поїхали на СТО по вул. Грушевського в м. Полтава. Заперечив факт заволодіння ланцюжком потерпілого. В той же день барсетку та грошові кошти він видав працівникам міліції. У вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов, заявлений прокурором визнав повністю. Цивільний позов заявлений потерпілим не визнав.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що знайомий із обвинуваченими у зв'язку з тим, що вони працювали на СТО. 05.08.2015 року він перебував на зупинці громадського транспорту «вул.Боженка» в м.Полтаві та пив каву. У цей час до нього підбігли ОСОБА_9 та ОСОБА_1 і відразу нанесли удар в голову, від чого він впав. Потім кожен з них наніс йому не менше 10 ударів та зірвали з шиї ланцюжок. Потім на автомобілі ОСОБА_8 вони приїхали до квартири потерпілого. ОСОБА_2 відчинив двері квартири та до приміщення зайшли обвинувачені, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 У квартирі потерпілий віддав ОСОБА_2 1000 гривень, які був винен за акустичну систему, яку купував у нього у червні чи липні 2015 року. Коли потерпілий вийшов із ванної кімнати, нікого в квартирі вже не було. Потім з обвинуваченими ОСОБА_3 поїхав до мікрорайону «Левада», а звітди на СТО, де ОСОБА_3 сказали почекати на вулиці. Він пробув там деякий час, але до нього ніхто не вийшов, після чого він пішов додому. Від обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілий отримав причеп в рахунок відшкодування 5 000 гривень завданої моральної шкоди. Просив задовольнити заявлений ним цивільний позов.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що у серпні 2015 року, точної дати не пам'ятає, приблизно в обідній час, він приїхав на СТО, яке знаходиться на вул.Грушевського, 1 в м.Полтаві, де ремонтували автомобіль його батька. У цей час на СТО стажувалися обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Так як він не має посвідчення водія, він попросив останніх перевірити як відремонтували автомобіль. ОСОБА_1 сів за кермо, також у автомобіль сів він та ОСОБА_2 і вони поїхали по місту. Проїжджаючи біля зупинки громадського транспорту «вул.Боженка», обвинувачені помітили потерпілого та попросили зупинитися щоб поговорити із ним. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли разом із машини та відійшли вправо до потерпілого. Через деякий він вийшов із автомобіля та помітив, що обвинувачених поблизу немає. Потім до нього підійшов його знайомий Калашніков, з яким вони відійшли до магазину, пили каву та розмовляли. У цей час до них підійшов ОСОБА_1 і запитав свідка, чи можна ненадовго від'їхати на автомобілі. Він не заперечував і останній поїхав у двори будинків, що знаходились неподалік. Через 5-10 хвилин після цього ОСОБА_1 повернувся. В автомобілі були також потерпілий і ОСОБА_2 Він сів на переднє пасажирське сидіння, і вони поїхали на СТО по вул. Грушевського. Особисто він тілесних ушкоджень потерпілому не наносив та не бачив як їх наносили обвинувачені.

Крім показань обвинувачених, потерпілого та свідка, допитаних в ході судового розгляду, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується, дослідженими в судовому:

-даними протоколу огляду від 05.08.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в приміщенні Октябрського РВ ПМУ добровільно видав грошові кошти в сумі 8490 гривень;

-даними протоколу огляду від 05.08.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в приміщенні Октябрського РВ ПМУ добровільно видав чорну барсетку, в якій знаходився гаманець, записна книжка, документи та особисті речі ОСОБА_3;

-даними висновку експерта №1236 від 17.09.2015 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого косого перелому суглобового відростку зліва зі зміщенням; закритого перелому кісток носу зі зміщенням; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми м'яких тканин очей та підшкірних гематом голови і саден шкіри нижніх кінцівок,які за ступенем тяжкості умовно можна розділити на такі групи: а) закритий косий перелом суглобового відростку зліва зі зміщенням, кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я; б) закритий косий перелом кісток носу зі зміщенням та гематома м'яких тканин очей, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; в) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та підшкірні гематоми голови кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; г) садна шкіри нижніх кінцівок, кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження;

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.09.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та фототаблицею до нього, в ході якого потерпілий продемонстрував обставини, механізм та локалізацію нанесення йому тілесних ушкоджень 5 серпня 2015 року;

-даними додаткового висновку експерта №1482 від 06.10.2015 року, відповідно до якого покази потерпілого ОСОБА_3 дані ним 25.09.2015 року в ході слідчого експерименту не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд вважає доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину та за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні обвинуваченим покарання суд враховує положення ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та положення ч.1 ст.65 КК України, згідно з яким суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає покарання за даний злочин, враховуючи не лише ступінь тяжкості злочину, а й особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує мотив вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме особиста неприязнь на ґрунті боргових зобов'язань, а також характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, конкретні обставини справи, молодий вік та особу кожного із обвинувачених.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 неодружений, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Обставиною, що в силу ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставиною, що в силу ст. 67 КК України обтяжує покарання є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

На підставі викладеного, виходячи із загальних засад призначення покарання, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді обмеження волі та вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує, що він неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є інвалідами 3 групи з дитинства, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №586 від 04.11.2015 року ОСОБА_1 в даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки розладу особистості та поведінки органічного походження. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і не виявляв ознак недоумства. Наявний у нього розлад особистості та поведінки органічного походження не позбавляв його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час під дію ст.ст. 19, 20 КК України не підпадає (а.с. 78-84).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття та часткове відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що в силу ст. 67 КК України обтяжує покарання є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі та вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_3 в сумі 2053 гривні 34 копійки підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки він випливає з пред'явленого обвинувачення, обґрунтований відповідним розрахунком та визнаний обвинуваченими.

Вирішуючи долю цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_3 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 9323 гривні 44 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суд враховує характер та обставини вчиненого злочину, глибину фізичних і моральних страждань, вимушених змін в житті потерпілого у зв'язку із вчиненням щодо нього кримінального правопорушення. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи часткове відшкодування шкоди ОСОБА_1, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 8000 гривень. В частині відшкодування матеріальної цивільний позов підлягає також частковому задоволенню в сумі 4760 гривень 44 копійки, в межах доведених витрат та з урахуванням пред'явленого обвинувачення. Так, на думку суду не підлягають стягненню з обвинувачених: 1065 гривень в рахунок відшкодування вартості золотого ланцюжка, оскільки його заволодіння не інкримінується обвинуваченим, 3498 гривень сплачені потерпілим на інформаційно-консультаційні послуги з працевлаштування за кордоном, оскільки не доведено, що причиною не влаштування на роботу потерпілого стало заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченими. На підлягають також стягненню з обвинувачених витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень, оскільки вони документально не підтверджені.

Дані щодо речових доказів та судових витрат у справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинувачених не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи.

Визнати винним ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;

-за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи.

Задовольнити повністю цивільний позов, заявлений прокурором, стягнувши із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації витрати пов'язані із лікуванням потерпілого ОСОБА_3 в сумі 2053 гривні 34 копійок (р/р 31411544700001, ГУДКСУ у Полтавської області, МФО 831019, ЄДРПОУ 37959255).

Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_3, стягнувши із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на його користь 4760 гривень 44 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 8000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в сумі 12760 гривень 44 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.

СуддяС.В. Антонов