Постановление суда № 56548276, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 березня 2016 року м. Київ К/800/2899/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Скасовано наказ управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області від 27.11.2014 №173-о "Про звільнення з посади ОСОБА_2". Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача юридичного сектору управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з 27.11.2014. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.11.2014 по 03.04.2015.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог діючого трудового законодавства, а саме: звільнення відбулося з порушенням п. 3.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (без погодження з відповідним регіональним управлінням), з порушенням пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (не доведено наявність систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Крім того, ОСОБА_2 було звільнено за невиконання наказу №130 від 27.10.2014, однак даним наказом було внесено зміни до наказу №127 та затверджено новий склад комісії, членом якого ОСОБА_2 вже не був, жодних доручень та завдань даним наказом ОСОБА_2 не надавалось.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що обов'язку погоджувати звільнення працівника з посади, що займав ОСОБА_2 не передбачено.

Крім того, при вирішенні питання звільнення ОСОБА_2 з займаної посади ОСОБА_1, начальник управління, керувався виключно вимогами Кодексу законів про працю в Україні, яким не передбачено звільнення найманих працівників виключно після погодження з відповідними вищестоящими структурами.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка