Решение № 56533965, 14.03.2016, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа153/1619/15-ц

Категорія 38

Код суду: 231

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

за участю секретаря судового засідання Сарафімовської Т.О.

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Вітвіцького О.Ю.

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та адвоката Боднара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, про встановлення факту житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності та визначення частки майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_3 про встановлення факту житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності та визначення частки майна. В ході судового розгляду позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, а саме про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка Ямпільського району Вінницької області помер її батько ОСОБА_6. Після смерті батька вона як єдина донька і спадкоємиця першої черги за законом, прийняла спадщину на частку майна батька - одну третю частку квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 2.0175 га., що розташована на території Северинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Вказала, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.10.1993 шлюб між її батьком ОСОБА_6 та її матір'ю ОСОБА_7 розірвано, її мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач посилається на те, що за життя її батько, не зважаючи про перебування у шлюбі із її матір'ю ОСОБА_7, фактично з 1987 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначила, що її батько проживаючи разом із ОСОБА_8 однією сім'єю до дня її смерті мали спільний бюджет, вели спільне господарство та побут, мали усталені взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю. Проживаючи більше 25 років однією сім'єю її батько ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 за свої спільні кошти та вкладаючи спільні трудові зусилля, побудували разом житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 однак, юридичну реєстрацію спільно побудованого будинку здійснили лише на ім'я ОСОБА_8 Позивач вважає, що вона, як спадкоємиця ОСОБА_6 має право на успадкування належної йому за життя однієї другої частки вказаного житлового будинку. Вважаючи свої права невизнаними позивач просить суд винести рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з листопада 1993 до дня смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3, встановити факт, що житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також визначити, що частка померлого ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 становила одну другу частки.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримала. Вказала, що житловий будинок по АДРЕСА_2 побудував її батько ОСОБА_6 Вказала, що вона є єдиною спадкоємицею. Її батько протягом 25 років проживав із ОСОБА_8, вели спільне господарство. Позивач зазначила, що вона має право на одну другу частину житлового будинку по АДРЕСА_2 що належала її батькові. Просила позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Вітвіцький О.Ю., який діє на підставі ордеру серії ВН №007123 від 22.10.2015 та договору про надання правової допомоги №104 від 12.10.2015 позовні вимоги підтримав. Зазначив, що житловий будинок по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 будував разом із ОСОБА_8 за спільні кошти, свідоцтво про право особистої власності було видане в 1996 на ім'я ОСОБА_8 Початок забудови будинку 14 квітня 1993 року. Шлюб ОСОБА_6 із ОСОБА_7 розірвав 29.10.1993 на підставі судового рішення. Фактично ОСОБА_6 та ОСОБА_8 проживали з 1987 ще в період його шлюбу із ОСОБА_7 Поки будувався вказаний будинок ОСОБА_6 та ОСОБА_8 проживали в квартирі, а потім вони жили весь час у будинку по АДРЕСА_2 Представник позивача пояснив, що ОСОБА_6 приймав участь у будівництві будинку, виписував техніку, привозив будівельні матеріали, наймав людей та особисто будував будинок, а тому цей будинок належить йому та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. Приблизно за шість місяців до смерті переїхав в с. Михайлівка Ямпільського району Вінницької області до своєї сестри, так як потребував догляду. ОСОБА_8 теж в цей час хворіла і потребувала догляду, тому вони не могли доглядати один одного, однак, ОСОБА_6 продовжував підтримувати стосунки із ОСОБА_8 до дня її смерті. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 12.08.2013, заявлені позовні вимоги не визнала. Вказала, що 24.10.1992 було весілля у сина ОСОБА_8 та батька відповідача - ОСОБА_9. На цьому весіллі ОСОБА_6 не було, ніхто взагалі про нього не знав. У 1992 вже будинок вже був побудований, були вікна, двері, дах і ОСОБА_8 водила її показати будинок. ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3, однак, ОСОБА_6 не було. На хрестинах ОСОБА_3 19.03.1995 ОСОБА_10 вже був разом із ОСОБА_8 Пояснила, що вказаний будинок будувався для сина ОСОБА_8 - ОСОБА_9. Однак, ОСОБА_8 пізніше оформила документи про право на будинок на себе, бо були суперечки у ОСОБА_9 із його дружиною Жанною. Також пояснила, що ОСОБА_8 самостійно здійснювала будівництво будинку. ОСОБА_8 працювала керівником єдиного в районі магазину «Оптика», тому на той час у неї були на гроші. Також пояснила, що на час будівництва вона ходила до будинку та допомагала ОСОБА_8 саджати городи, ОСОБА_6 вона не бачила біля будинку. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Боднар О.В., який діє на підставі ордеру серії ЖТ №22950 від 02.12.2015 та договору №82 про надання правової допомоги від 22.09.2015 позовні вимоги не визнав. Поряснив, що в судовому засіданні не доведено того факту, що за спільні кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_8 будували будинок. Зазначив, що відповідно до ст. 41 Конституції України право власності ОСОБА_8 не може бути порушене. Волевиявлення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за життя щодо поділу цього майна не було. ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_8 Також пояснив, що рішенням міськвиконкому від 29.05.1992 виділено сину ОСОБА_8 - ОСОБА_9 землю під будівництво. Будинок був збудований у 1993. Дозвіл на будівництво будинку надавався ОСОБА_9 Забудова будинку розпочата в березні 1993, а ОСОБА_6 в сім'ї ОСОБА_8 побачили вперше у 1995. Також пояснив, що життя ОСОБА_6 було бурхливе і він за життя проживав також із іншою жінкою в с.Михайлівка та був прописаний в по АДРЕСА_2 за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_7 в своїй одній третій частині квартири. Зазначив, що спільне проживання ОСОБА_6 із ОСОБА_8 не можна вважати сім'єю. Просив відмовити у задоволенні позову.

Із показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 встановлено, що вони всі разом працювали із ОСОБА_6 у Лісомеліоративній станції. Всі разом влітку 1993 почали будувати із фундамента будинок у ОСОБА_6 Вказали, що ОСОБА_6 виписував у Лісомеліоративній станції транспорт, пісок, камінь. Зазначили, що в 1993 ОСОБА_6 жив із ОСОБА_8 та разом починали будівництво будинку. Також пояснили, що вікна, двері, дах замовляв ОСОБА_6 ОСОБА_8 готувала їжу для робітників на будівництві, кожен день приїздила до будинку. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 вели господарство, мали дві корови, кури, свині. У них був спільний бюджет, робили разом ремонт у будинку. Із показань вказаних свідків також встановлено, що вони у ОСОБА_6 гроші за будівництво не брали, так як були його колегами. Їм відомо, що ОСОБА_6 будував цей будинок для себе та ОСОБА_8 Крім будинку, будували літню кухню, госпорадські споруди та мур. Закінчили будівництво будинку у 1994. ОСОБА_6 жив разом із ОСОБА_8 з 1993 по день її смерті.

Із показань свідка ОСОБА_14 встановлено, що чоловік її подруги ОСОБА_7 - ОСОБА_6 жив із ОСОБА_8 ще до розірвання шлюбу із ОСОБА_7 Потім вони розлучилися. ОСОБА_6 жив із ОСОБА_8 у квартирі. Також їй відомо зі слів сусідів, що все будівництво будинку велося з допомогою ОСОБА_6 Зазначила, що з 2003 року її город знаходиться біля вказаного спірного будинку. Вона приходила на свою земельну ділянку і бачила, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 вели господарство, тримали корови, свині, кури, робили ремонт у будинку, ставили пластикові вікна, міняли дах будинку. Вказала, що ОСОБА_6 з ОСОБА_8 жили як сім'я. Коли ОСОБА_6 хворів, то був відправлений до його сестри або в лікарню.

Із показань свідка ОСОБА_15 встановлено, що вона була подругою ОСОБА_7 - дружини ОСОБА_6 В 1989-1990 роках ОСОБА_6 вже не проживав разом із ОСОБА_7 У 1992 приїздила старша донька і приходила до ОСОБА_6, щоб забрати його додому. Їй відомо те, що ОСОБА_6 організовував будівництво будинку разом із ОСОБА_8 Це відомо зі слів її чоловіка, який разом працював із ОСОБА_6 Цей будинок ОСОБА_6 і ОСОБА_8 будували для себе і там проживали удвох. Перед смертю ОСОБА_8 відправила ОСОБА_6 в с. Михайлівку Ямпільського району Вінницької області до сестри, яка його доглядала. ОСОБА_6 за життя із ОСОБА_8 мали спільне господарство, продавали молоко. Також їй відомо те, що ОСОБА_6 в 2005 жив із жінкою на ім'я ОСОБА_19 в с.Михайлівка Ямпільського району Вінницької області, а потім повернувся до ОСОБА_8 Також їй відомо, що ОСОБА_6 приймав участь у будівництві будинку. Вказала, що ця обставина відома всім у м. Ямпіль Вінницької області. ОСОБА_8, працюючи продавцем в магазині «Оптика», не могла сама будувати будинок, а ОСОБА_6 мав можливість це зробити, так як працював в ЛМС.

Із показань свідка ОСОБА_16 встановлено, що вона була колегою ОСОБА_7, з якою часто спілкувалася. В 1992-1993 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були офіційно розлучені, а ще раніше ОСОБА_6 ходив до ОСОБА_8 Вказав, що точно не знає з якого часу ОСОБА_6 жив із ОСОБА_8 однак їй відомо, що ОСОБА_6 будував будинок разом з ОСОБА_8 , брав техніку для будівництва будинку в ЛМС. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 жили як сім'я і вели разом господарство.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Із досліджених судом письмових доказів - копії свідоцтва про народження, виданого 10.02.1971 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1, в графі батько записаний - ОСОБА_6, в графі мати - ОСОБА_7 Із копії свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 30.07.1993 встановлено, що 30.07.1993 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_18, після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1, тобто встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_6 Із копії свідоцтва про смерть, виданого 27.08.2013 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Михайлівка Ямпільського району Вінницької області помер ОСОБА_6. Із копії свідоцтва про смерть, виданого 05.02.2015 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ямпіль Вінницької області померла ОСОБА_7. Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.02.2014 встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_6, спадщина складається із земельної ділянки, яка розташована на території Северинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, площею 2.0175 га. Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2014 встановлено, що власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.02.2014 встановлено, що спадкоємицею майна ОСОБА_6 є ОСОБА_1, спадщина складається із однієї третьої частки квартири під номером НОМЕР_1, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1. Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2014 встановлено, що власником однієї третьої частки вказаної є ОСОБА_1 Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2015 встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позов задоволено. Із копії ухвали апеляційного суду Вінницької області від 14.12.2015 встановлено, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2015 скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.

Із копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.09.1996 встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_8 Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.10.1993 встановлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований 24 березня 1969 року розірвано, вказане рішення набуло законної сили. Із копії довідки, виданої Ямпільською державною нотаріальною конторою вих..№975/01-16 від 22.09.2015 встановлено, що ОСОБА_3 дійсно прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, як спадкоємець першої черги за правом представлення, за його заявою заведено спадкову справу №319/2013, інших спадкоємців в справі не значиться, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Із копії повідомлення приватного нотаріуса Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області вих..№399/02-14 від 30.09.2015 встановлено, що 26.12.2013 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 17.02.2014 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно. Відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 спадкова справа не заводилась. Для успадкування належного майна ОСОБА_8 потрібно надати підтверджуючі документи щодо проживання однією сім'єю не менше п'яти років до дня смерті спадкодавці з ОСОБА_6, при умові, що у померлої ОСОБА_8 відсутні спадкоємці попередніх черг.

Із копії спадкової справи №122/2013 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, встановлено, що 26.11.2013 ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., інші спадкоємці відсутні. Із копії спадкової справи №319/2013 щодо майна померлої ОСОБА_8 встановлено, що 31.07.2013 ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, інші спадкоємці відсутні.

Із копії інвентаризаційної справи №2700 домоволодіння по АДРЕСА_2 встановлено, що власником будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.09.1996. Із копії рішення №61 від 18.02.1993 виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області встановлено, що рішення міськвиконкому від 29.03.1992 про виділення земельної ділянки ОСОБА_9 відмінено та виділено під житлове будівництво земельну ділянку площею 1000 кв.м.по АДРЕСА_2 ОСОБА_8 Із копії рішення №237 від 29.07.1996 виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області встановлено, що вказаним виконкомом затверджено акт прийомки та визнано право власності на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_2 за ОСОБА_8

Дослідивши усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу права позивача на спадкування майна ОСОБА_6, а саме - однієї другої частки вказаного житлового будинку, яку позивач вважає такою, що набута спадкодавцем за життя.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик інших свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає частково доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень СК України, цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Сімейний кодекс України розповсюджується на спірні правовідносини лише з 1 січня 2004 року, а до цієї дати ці правовідносини були врегульовані Кодексом про шлюб та сім'ю України.

З урахуванням наведеного, при розв'язанні позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу в період з листопада 1993 до 03.11.2013 суд керується нормами КпШС України в період його дії до 01.01.2004 та Сімейного Кодексу України з дня набрання ним чинності.

Відповідно до ст.2 Кодексу про шлюб та сім'ю України цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім*ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім*ї, відносини, які виникають у зв*язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядорк реєстрації актів громадянського стану.

Кодекс про шлюб та сім'ю України не пов'язував виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав у зв'язку із проживанням однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Це означає, що навіть після розгляду справи у суді й винесення ним рішення про розірвання шлюбу законодавством передбачалася можливість для примирення подружжя та збереження юридичної сили для шлюбу.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.10.1993 (а.с.13) шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Однак, відсутні докази, які свідчили про припинення цього шлюбу відповідно до вимог ст.44 КпШС України. В ході судового розгляду на запитання суду про момент реєстрації розлучення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач та її представник пояснень не надали, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України доказів щодо цієї обставини не подали та не заявили клопотання про їх витребування, хоча сторонам роз'яснено їх права, передбачені ст.27 ЦПК України.

В ході судового розгляду із пояснень позивача та показань допитаних свідків встановлено, що ОСОБА_6, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_7, почав своє спільне проживання із ОСОБА_8 Позивач вважає таке проживання сімейними відносинами між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із листопада 1993 року. Однак, доводи позивача не ґрунтуються на вимогах закону та досліджених доказах, оскільки Кодекс про шлюб та сім*ю України за час його чинності передбачав обов'язковою умовою припинення шлюбу - реєстрацію розлучення в органах РАЦС. Доказів про таку реєстрацію не надано, тому судове рішення від 29.10.1993 року не свідчить про припинення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вказане дає підставу вважати, що на час дії КпШС України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, тобто, вважалися сім'єю. Оскільки КпШС України не передбачав права особи на створення кількох сімей, тому проживання ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 в період шлюбу із ОСОБА_7 та на час чинності КпШС України не є проживанням чоловіка та жінки однією сім'єю і правових наслідків не має.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Тобто, з моменту набрання чинності СК України на підставі судового рішення від 29.10.1993, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважається припиненим.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Із показань свідків, які не суперечать поясненням осіб, які беруть участь у справі встановлено, що в період з 01.01.2004 до дня смерті ОСОБА_8 ОСОБА_6 проживав із нею однією сім'єю, був пов'язаний спільним побутом, вели домашнє господарство, мали взаємні права і обов'язки подружжя, тобто, в розумінні ст.3 СК України ці особи складали сім'ю.

Відсутні докази, що у вказаний період ОСОБА_8 та ОСОБА_6 припинили свої сімейні відносини. Окреме проживання вказаних осіб незадовго до смерті ОСОБА_8 було зумовлене їх хворобами та необхідністю стороннього догляду за кожним із них, однак, вказана обставина не свідчить про припинення сімейних відносин між цими особами, що підтверджено поясненнями позивача. Будь-яких доказів в спростування цих обставин представниками відповідача не надано. Як і не надано жодного достовірного доказу про припинення сімейних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в 2005 році. Показання свідка ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_6 деякий час проживав з іншою жінкою в с.Михайлівка також не дають переконливих та достатніх підстав вважати, що останній припинив свої сімейні стосунки із ОСОБА_8 Свідок особисто не була очевидцем цієї події, вказана обставина їй стала відома від інших осіб, щодо яких відомості відсутні.

Таким чином, вимога позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 однією сім'єю без шлюбу підлягає задоволенню лише у частині періоду з 1 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року. З урахуванням наведеного, суд має підстави для часткового задоволення цієї частини позовних вимог. В задоволенні позовної вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 однією сім'єю без шлюбу в період з листопада 1993 року по 01.01.2004 суд має підставу відмовити з вищенаведених мотивів.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про встановлення факту, що житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також визначення розміру однієї другої частки померлого ОСОБА_6 у вказаному нерухомому майні, суд не має підстав для їх задоволення, виходячи із наступного.

Із показань свідків та досліджених матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що спірний житловий будинок був побудований в 1993-1996 роках. Доводи представників відповідача про те, що будинок був збудований в 1992 році не підтверджені жодним доказом та спростовуються показаннями допитаних свідків, матеріалами інвентаризаційної справи. Зокрема, рішення №61 від 18.02.1993 виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької свідчить про виділення ОСОБА_8 земельної ділянки під житлове будівництво лише в 1993 році. Будь-які докази про те, що будинок був побудований в 1992 році на підтвердження своїх доводів представники відповідача не надали та не заявили про їх витребування.

А тому при розв'язанні вказаних позовних вимог суд керується нормами, які регулювали право власності та спільної сумісної власності, чинними на час створення цього нерухомого майна та набуття на нього права власності в період 1993-1996 років - ЦК УРСР (ред.1963 року) та ЗУ «Про власність».

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР (ред.1963 року) - майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Із матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що право власності на вказане нерухоме майно набуте ОСОБА_8 26.09.1996. Докази про набуття ОСОБА_6 прав спільної власності на вказане нерухоме майно відповідно ст.112 ЦК УРСР (ред..1963 року ) відсутні.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Як на підставу двох вказаних позовних вимог позивач посилається на факт участі її батька ОСОБА_6 саме як члена сім'ї ОСОБА_8 в будівництві вказаного будинку. Із показань свідків судом встановлено, що дійсно ОСОБА_6 приймав участь у будівництві вказаного будинку. Однак, як встановлено судом - в період чинності КпШС України, що співпадає із періодом будівництва та набуття права власності ОСОБА_8 на будинок, ОСОБА_6 не був членом сім'ї ОСОБА_8 Відсутні докази про об'єднання цих осіб для спільної діяльності по створенню вказаного нерухомого майна. В розумінні положень ст.17 ЗУ «Про власність» та КпШС України участь ОСОБА_6 у будівництві цього житлового будинку не є придбанням цього нерухомого майна внаслідок спільної праці членів сім'ї, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 членами однієї сім'ї не були. Відсутні докази того, що за життя ОСОБА_6 оспорив право власності ОСОБА_8 або заявив про свої права на вказане нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, суд має підстави відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог як таких, що не ґрунтуються на вимогах закону.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, оскільки позов задоволено частково, суд за правилами ст.88 ЦПК України має підстави присудити позивачу з відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог немайнового характеру про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (додаткові позовні вимоги заявлено 21.01.2016 вх.№311 а.с.133-134), за ставкою судового збору, встановленою ч.2 п.1 п.п. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 521 гривню 20 копійок судових витрат.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ст.17 ЗУ «Про власність», ст.112 ЦК УРСР (ред.1963 року), ст.ст.2, 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст.3, 114 ч.2 СК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, на підставі ст.17 ЗУ «Про власність», ст.112 ЦК УРСР (ред.1963 року), ст.ст.2, 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст.3, 114 ч.2 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_8 у період із 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 521 (п'ятсот двадцять одну) гривню 20 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через Ямпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА