Постановление суда № 56492921, 15.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1048/15-к Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.Провадження № 11-кп/780/315/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 15.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

«15» березня 2016 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів АВРАМЕНКА М.Г. та СЕМЕНЦОВА Ю.В.,

при секретарі БЕРЛІНОВОЇ Т.В.,

за участю прокурора САГЕЙ Л.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий вироком Яготинського районного суду Київської області від 12.05.2015 року за ч. 1 ст. 190 КК України до 240 годин громадських робіт, знятий з обліку після відбуття покарання 13.10.2015 року,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком, 19 квітня 2015 року близько 22 години ОСОБА_2, перебуваючи у будинку своєї бабусі ОСОБА_3 по вул. Шевченка, 12 в с. Воронівщина, Яготинського району, Київської області, скориставшись тим, що квартирант його бабусі ОСОБА_4 заснув та ніхто не спостерігав за його діями, діючи умисно та повторно, таємно викрав з кишені спортивної куртки ОСОБА_4 гроші в сумі 300 гривень. В результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди в розмірі 300 гривень. Крім цього, 24 квітня 2015 року близько 22 години ОСОБА_2, перебуваючи у будинку своєї бабусі ОСОБА_3 по вул. Шевченка, 12 в с. Воронівщина Яготинського району Київської області, скориставшись тим, що квартирант його бабусі ОСОБА_4 заснув та ніхто не спостерігав за його діями, діючи умисно та повторно, таємно викрав з кишені спортивної куртки ОСОБА_4 гроші в сумі 400 грн. В результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди в розмірі 400 грн.

Не погоджуючись з даним вироком, обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій він просить: змінити вирок, призначивши більш мяке покарання, не повязане з позбавленням волі. Вважає, призначене покарання занадто жорстке, оскільки він щиро розкаявся в скоєному злочині, характеризується позитивно, став на шлях виправлення, сприяв слідству, відсутній цивільний позов, а також враховуючи думку потерпілого, який просив суд суворо не карати обвинуваченого.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурор просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, оскільки висновки ОСОБА_2 про суворість покарання є помилковими. Вказує, що потерпілим у даній справі є переселнець з м. Донецька, який є інвалідом 1 групи по зору, що отримував відповідне соціальне забезпечення в сумі 950 грн. та інших доходів для існування не має. ОСОБА_2 матеріальних збитків потерпілому не відшкодував. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочинів. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 не зявлявся в судове засідання з метою уникнення кримінальної відповідальності, в звязку з чим був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Враховуючи вищевикладене, вважає, що стосовно ОСОБА_2 обґрунтовано застосовано міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним, обвинуваченого в підтримку поданої апеляційної скарги, звернення обвинуваченого до суду в судових дебатах та з останнім словом, апеляційний суд, обговоривши доводи скарги, та вивчивши матеріали справи, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини обвинуваченого ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку та їм дана належна оцінка, та ніким вони не оспорюються.

Дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України судом кваліфіковані вірно.

Призначаючи винному покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, який щиро розкаявся у скоєному, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, те, що завдана шкода ним не відшкодована, а також думку потерпілого, який просив суворо не карати підсудного, та вважав, що міру покарання йому необхідно обрати у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність.

Обставин, що помякшують або обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Приймаючи до уваги те, що покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд 1-ї інстанції дійшов до висновку, про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

З такими висновками, колегія суддів погоджується, а тому підстав для зміни або скасування вироку не знаходить, а тому приходить до переконання про необхідність залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_2 без зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ