Решение № 56342174, 09.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 р. Справа № 923/83/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1" с.Галицинове Жовтневого району Миколаївської області

до: дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Херсон

про стягнення 94507грн. 37коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 27.01.2016р.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) суму втрат від інфляції в розмірі 87501,51 грн. та 3% річних в розмірі 7005,86 грн.

Ухвалою від 25.02.2016р. розгляд справи відкладався.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника в судове засідання, не надав відзив на позов та витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до ст. ст. 64, 77 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення йому ухвали від 03.02.2016р. про порушення провадження у справі та від 25.02.2016р.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1" (позивач) та дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) 24.12.2012 р. було укладено договір № 68 (далі Договір), за умовами якого позивач (субпідрядник) взяв на себе зобовязання виконати роботи з реконструкції автомобільної дороги, а відповідач (генпідрядник) прийняти та оплатити такі роботи.

Позивач зазначає, що виконав передбачені договором роботи, проте відповідач не розрахувався за них вчасно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2015 р. у справі №923/1665/15 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості в розмірі 141122,36 грн. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. рішення суду залишено без змін.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день відповідач заборгованість не погасив.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є необґрунтованим.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 04.07.2011р. у справі № 13/210/10).

Позивач нарахував відповідачу збитків від інфляції в розмірі 87501,51 грн. та 3% річних в сумі 7005,86 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником після предявлення субпідрядником рахунка на оплату роботи або після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2015 р. у справі №923/1665/15 встановлено, що сторони у встановленому договором порядку підписали акт приймання виконаних робіт (КБ-2в) на загальну суму 142547,84 грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) на суму 141122,36 грн. за травень 2014 р., у звязку з чим, прострочення виконання умов Договору розпочалось з 01.06.2014 р.

Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат за період з 01.06.2014 р. по 26.01.2016 р. в сумі 87501,51 грн., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки, а саме в розрахунку сукупного індексу інфляції, та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.06.2014 - 26.01.2016141122.361.63589560.28230682.64Таким чином, сума втрат від інфляції складає 89560,28 грн.

Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення інфляційні в розмірі 87501,51 грн.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.06.2014 р. по 26.01.2016 р. в сумі 7005,86 грн., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки, а саме допущено помилку в кількості днів прострочення, та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів141122.3601.06.2014 - 26.01.20166053 %7017.45Таким чином, сума 3% річних складає 7017,45 грн.

Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 7005,86 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1417,61 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73036, м. Херсон, Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1" (57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Набережна, 42, код ЄДРПОУ 35301806) збитків від інфляції в розмірі 87501,51 грн., 3% річних в сумі 7005,86 грн. та 1417,61 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2016 р.

Суддя В.П.Ярошенко