Постановление суда № 56252573, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/23357/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області до Колективного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву "СПМК-1" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області звернулось із позовом до Колективного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву "СПМК-1" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по червень 2014 року в розмірі 15416,76 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 року у цій справі та задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позов у цій справі залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Частинами першою - третьою статті 99 КАС (у редакції, чинній на час виникнення права на звернення із цим позовом) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що строк подання позову про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по червень 2014 року закінчився, оскільки позов був поданий після спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезгаданих норм права колегія суддів дійшла висновку, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несплату витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

Враховуючи викладене, оскаржені у цій справі ухвали належить скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області задовольнити частково, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 року у цій справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: