Решение № 56250985, 25.02.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р. Справа № 923/24/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний", м. Цюрупинськ Херсонської області

до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, м. Цюрупинськ Херсонської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання недійсним розпорядження голови районної державної адміністрації

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, представник, дов. у справі,

від відповідача: ОСОБА_5, нач. відділу, дов. у справі,

третя особа: ОСОБА_6, головний спеціаліст, дов. у справі

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 кооператив "Сонячний", м. Цюрупинськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови районної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2016 р. розгляд справи відкладено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області, зобовязано третю особу надати до суду реєстраційні документи та відзив на позов.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2016 р., за клопотанням третьої особи та у звязку з неподанням третьою особою витребуваних матеріалів, розгляд справи відкладено.

Відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністацією 24.02.2016 р. подано до господарського суду зустрічну позовну заяву про вилучення у позивача земельної ділянки, яка ухвалою господарського суду від 25.02.2016 р. повернута відповідачу без розгляду на підставі ст. 60, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на прийняття відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією 24.01.2005 р. розпорядження № 30, яким вилучено у позивача ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний" земельну ділянку, надану позивачу у постійне користування відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради народних депутатів від 28.04.1992 р. № 112 та Державного акту на право користування землею. Вважає незаконним оспорюване рішення відповідача, посилаючись на порушення відповідачем земельного законодавства України, зокрема, прийняття рішення у відсутність згоди землекористувача, тоді як за відсутністю такої згоди, вилучення земельної ділянки здійснюється в судовому порядку. При цьому, зазначено, що можливість вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача існувала в 2004 р., відповідно до положень ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", тоді як оспорюване розпорядження відповідачем прийнято в 2005 р., коли вказана норма закону не діяла. Також, зазначено і на відсутність підстав для прийняття вказаного розпорядження, оскільки рішення міської ради від 25.11.2004 р., яке було підставою для прийняття оспорюваного розпорядження, скасовано постановою Цюрупинського районного суду від 26.03.2014 р. Просить задовольнити позовні вимоги і визнати недійсним оспорюване розпорядження відповідача, зазначаючи, що про прийняття вказаного розпорядження позивачу стало відомо в грудні 2013 р., при отриманні від відповідача відповідної інформації та оспорюваного розпорядження.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з підстав правомірності прийняття розпорядження № 30 від 24.01.2005 р. про вилучення земельної ділянки, у звязку з систематичною несплатою позивачем земельного податку і невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням та відповідно до положень ст. 149 Земельного кодексу України з урахуванням приписів ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Також, зазначено і на пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду, оскільки про факт вилучення землі голові кооперативу було відомо ще з травня 2007 р., у звязку із зверненням з відповідною скаргою. При цьому, зазначено на надіслання відповіді позивачу за місцем проживання його голови, про що подано до суду відповідні дані. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третьою особою подано до суду відзив та витребувані матеріали, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з дотриманням відповідачем земельного законодавства України щодо порядку вилучення земельної ділянки. При цьому, представником третьої особи зазначено і на неможливість на цей час позивачу користуватися земельною ділянкою на праві постійного користування.

Заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття оспорюваного розпорядження), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття оспорюваного розпорядження), припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття оспорюваного розпорядження), примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття оспорюваного розпорядження), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення субєкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1992 року серія Б № 036050, який видано на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради народних депутатів від 28.04.1992 р. № 112 "Про виділення земель садівничому товариству" і який зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 137, позивачу ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний" надано у постійне користування земельну ділянку площею 39,08 га на території ОСОБА_2 державного лісомисливського господарства для розміщення колективного саду.

В подальшому, відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією 24.01.2005 р. прийнято розпорядження № 30 "Про вилучення земельної ділянки", яким вилучено у позивача ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний" земельну ділянку (крім земельної ділянки на якій розташована будівля) площею 39 га, надану для ведення садівництва в адміністративних межах ОСОБА_2 міської ради та переведено вказану земельну ділянку до земель запасу ОСОБА_2 міської ради.

Оспорюване розпорядження прийнято за результатами розгляду листа ОСОБА_2 райвідділу земельних ресурсів від 20.12.2004 р. та рішення ОСОБА_2 міської ради від 25.11.2004 р. (скасовано постановою Цюрупинського районного суду від 26.03.2014 р.) щодо заборгованості по сплаті земельного податку та невикористання земельної ділянки протягом тривалого часу за цільовим призначенням.

При цьому, вказане рішення відповідачем прийнято без згоди позивача (землекористувача) на припинення права користування земельною ділянкою чи вилучення земельної ділянки, останній також не попереджувався (не повідомлявся) про прийняття вказаного рішення, що не заперечується відповідачем.

В той же час, системний аналіз положень норм Земельного кодексу України, свідчить про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки здійснюється за умови добровільної відмови землекористувача шляхом подання ним заяви до власника земельної ділянки. За відсутності згоди землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки, примусове припинення прав на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки здійснюється у судовому порядку (ст. ст. 142, 143, 149 Земельного кодексу України).

Таким чином, вказані обставини свідчать про прийняття ОСОБА_2 районною державною адміністрацією розпорядження про вилучення земельної ділянки у позивача без згоди позивача та без врахування приписів ст. ст. 143, 149 Земельного кодексу України щодо здійснення примусового припинення прав на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки у судовому порядку, за відсутності згоди землекористувача.

Посилання відповідача на положення ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо права прийняття рішення про вилучення земельної ділянки без згоди на це землекористувача, судом не приймається до уваги, оскільки вказана норма діяла в 2004 р., тоді як оспорюване розпорядження відповідачем прийнято 24.01.2005 р.

Також не можуть бути прийняті до уваги і твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності, оскільки позивач про порушення свого права довідався лише 18.12.2013 р., отримавши копію оспорюваного розпорядження, про що свідчить лист відповідача № 01-21/8-5326 від 18.12.2013 р. і на цей час строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України не збіг. Посилання відповідача щодо звернення колишнього голови кооперативу та надіслання йому відповідної інформації в травні 2007 р. за місцем його проживання безпідставне, оскільки лист надіслано не за юридичною адресою позивача ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний" - м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 156, ( м. Цюрупинськ, Учгосп 5/3) та не за адресою, вказаною у зверненні - м. Цюрупинськ, вул. Радянська, 9.

Посилання третьої особи щодо неможливості користування позивачем земельною ділянкою на праві постійного користування, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідне право позивача підтверджується Державним актом на право користування землею, а положення п. 6 розділу Х Земельного кодексу України втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією прийнято оспорюване розпорядження та вилучено земельну ділянку без згоди землекористувача та без дотримання положень Земельного кодексу України щодо примусового вилучення земельної ділянки у судовому порядку, у звязку з чим розпорядження є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин позовні вимоги позивача цілком обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 116, 141 - 143, 149, 152 ЗК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Херсонської області № 30 від 24.01.2005 р. "Про вилучення земельної ділянки".

3. Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 24, ідентифікаційний код 04059823 на користь ОСОБА_1 кооперативу "Сонячний", Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 156, ідентифікаційний код 24751294 - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Повне рішення складено 26.02.2016 р.

Суддя В.Г. Ситюк