Решение № 56187372, 25.02.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 915/15/16

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Бартошук В.О.,

з участю представника позивача Заливчого Я.В., дов. від 19.01.2015 р. № 149-К-0,

відповідач у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,

адреса для листування: 49027, а/с 1800, м. Дніпропетровськ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

54000, АДРЕСА_1,

про стягнення відсотків, комісії та пені за користування кредитними коштами за кредитним договором від 16.03.2011 р., а всього грошових коштів у сумі 19663 грн. 44 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулося з позовною заявою від 14.12.2015 р., зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 04.01.2016 р. за № 162/16, з урахуванням заяви від 09.02.2016 р. про зменшення позовних вимог, зареєстрованої в Господарському суді Миколаївської області 09.02.2016 р. за № 2928/16, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього заборгованості за укладеним між ними договором банківського обслуговування від 16.03.2011 р. в загальній сумі 19663 грн. 44 коп., із яких: 5757 грн. 20 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1398 грн. 60 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 12507 грн. 64 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем після прийняття Господарським судом Миколаївської області рішення від 29.01.2013 р. в іншій справі № 5016/3041/2012(6/130), яким вирішено про стягнення з підприємця ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості в загальній сумі 21043 грн. 26 коп. за укладеним між ними договором банківського обслуговування від 16.03.2011 р., стягнення заборгованості за котрим є предметом спору і в даній справі, продовжує не виконувати грошові зобов'язання за цим договором, а саме, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісійної винагороди, у зв'язку з чим на підставі умов договору на суми заборгованості нараховано пеню.

Позивач також просить стягнути з підприємця ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Підприємець ОСОБА_2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, правом участі особисто або його представника в судовому засіданні та поданні відзиву на позов не скористався, тому суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Вислухавши думку представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю, дослідивши матеріали даної справи та іншої справи Господарського суду Миколаївської області № 5016/3041/2012(6/130), суд приходить до такого.

Із рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. в іншій справі № 5016/3041/2012(6/130) випливає, що судом визнано, зокрема, що між Банком і підприємцем ОСОБА_2 укладено договір банківського обслуговування від 16.03.2011 р., котрий складається із заяви підприємця ОСОБА_2 від 16.03.2011 р. про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови у редакції, яка діяла на час укладення сторонами кредитного договору), тарифів Банку, розміщених у мережі Інтернет на сайті http:/privatbank.ua, та самих Умов і тарифів Банку; що на виконання цього договору Банком надано кредитні кошти підприємцю, але останній неналежно виконував свої грошові зобов'язання, внаслідок чого станом на 05.11.2012 р. утворилася заборгованість: у сумі 11100 грн. - з повернення кредитних коштів; у сумі 6245 грн. 60 коп. - зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; в сумі 1293 грн. 40 коп. - зі сплати комісійної винагороди.

Судом також визнано, що у зв'язку з неналежним виконанням підприємцем своїх грошових зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати відсотків і комісійних, за користування кредитними коштами Банком обґрунтовано, на підставі Умов, які є складовою частиною договору, нараховано пеню, сума котрої станом на 05.11.2012 р. складає 2404 грн. 26 коп.

Цим рішенням суд позов Банку задовольнив повністю, і вирішив про стягнення вказаних сум заборгованості з підприємця ОСОБА_2 на користь Банку. На його виконання видано наказ суду від 18.02.2013 р.

За твердженнями Банку на даний чає укладений з підприємцем ОСОБА_2 договір банківського обслуговування є чинним, а грошові кошти за вказаним рішенням суду в іншій справі з боржника не стягнуто. Останнє підтверджується постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 25.11.2015 р. про повернення Банку виконавчого документа - наказу суду від 18.02.2013 р. без виконання.

Суд визнає, що зазначене вище рішення суду в іншій справі є преюдиційним для вирішення спору в даній справі.

Так як рішенням, яке є преюдиційним, визнано заборгованість підприємця ОСОБА_2 з повернення кредитних коштів у сумі 11100 грн., але ця заборгованість підприємцем ОСОБА_2 не погашена, Банком обґрунтовано нараховані відсотки за користування кредитними коштами у відповідності до Умов, які є його складовою частиною.

Згідно Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо (пп. 3.18.1.11 Умов).

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку при закритті банківського дня підприємець ОСОБА_2 сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Оскільки рішенням, яке є преюдиційним у даній справі, вирішено про стягнення з підприємця ОСОБА_2 заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами станом на 05.11.2012 р., то суд погоджується із здійсненим Банком розрахунком заборгованості зі сплати відсотків, згідно якого за користування кредитними коштами в сумі 11100 грн. у період з 06.11.2012 р. по 29.11.2013 р., виходячи із передбаченої Умовами відсоткової ставки у розмірі 48 % річних, загальна сума відсотків складає 5757 грн. 20 коп.

Щодо вимог Банку про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом.

У відповідності до Умов підприємець ОСОБА_2 взяв зобов'язання за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 Умов сплачувати Банку винагороду 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами (пп. 3.18.4.4 Умов).

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (пп. 3.18.1.1 Умов).

У п.п 3.18.1.6 Умов передбачено, що кредитний ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченими Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі знижень грошових надходжень на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта, а п.п. 3.18.2.3.2 Умов, - що Банк має право не менше одного разу на місяць проводити перерахунок ліміту. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою письмову згоду на те, що у разі зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахунку ліміту, Банк має право змінити ліміт в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта.

Із аналізу викладених Умов випливає, що належна Банку винагорода за "використання ліміту" не є тотожною використанню клієнтом кредитних коштів у сумі ліміту, а сплачується клієнтом за виконання Банком повноважень, викладених у п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 Умов.

Так як Банком не подано доказів виконання повноважень щодо "використання ліміту" підприємцем ОСОБА_2 після 05.11.2012 року, станом на яке вказаним вище рішенням суду в іншій справі, яке є преюдиційним у даній справі, стягнуто заборгованість зі сплати комісійної винагороди, то нарахування Банком комісії за користування кредитом за період з 06.11.2012 р. в сумі 1398 грн. 60 коп. є безпідставним, а тому вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного є безпідставними вимоги Банку про стягнення пені за прострочення сплати комісії за "використання ліміту" за період з 06.11.2012 р.

Суд також вважає безпідставними вимоги Банку про стягнення з відповідача пені за неповернення кредитних коштів.

Так, згідно Умов відповідачу належало повернути отримані кредитні кошти протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, при цьому з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим (пп. 3.18.4 Умов).

Умови не передбачають іншого порядку нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГПК України, котрою передбачено, що нарахування штрафних санкцій, до яких відноситься пеня, за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, у рішенні суду в іншій справі, котре є преюдиційним у даній справі, вирішено про стягнення з підприємця ОСОБА_2 пені за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 11100 грн., котру нараховано станом на 05.11.2012 р.

За таких обставин суд визнає, що позовні вимоги про стягнення з підприємця ОСОБА_2 пені за неповернення кредитних коштів і за прострочення сплати комісії за використання ліміту, нарахованої Банком за період з 06.11.2012 р., не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у спорі, суд, крім того, враховує, що ухвалою суду від 25.02.2016 р. в даній справі позовні вимоги про стягнення з підприємця ОСОБА_2 пені за прострочення грошових зобов'язань з оплати відсотків за користування кредитними коштами залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, - у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову на відповідача (ст.49 ГПК України).

Отже, витрати Банку на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 11.12.2015 р. № BOJ61B0Y3K у сумі 1218 грн., яка є мінімальною сумою судового збору з оплати вимог майнового характеру, передбаченою пп.2.п.2.ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" станом на час звернення Банку до суду із позовною заявою у даній справі, підлягають відшкодуванню за рахунок підприємця ОСОБА_2.

У судовому засіданні 25.02.2016 р., згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", з урахуванням ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. в даній справі, задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 54000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570, грошові кошти в сумі 5757 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 20 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя Ю.М. Коваль.