№ 56154939, 16.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 лютого 2016 року Справа № 814/32/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Єрзікова О.М. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2015р. №2193827, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також - Відповідач, ДПІ), в якому, посилаючись на неправомірність оспорюваного рішення, просила про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 28.04.2015 року № 2193827.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність нарахування позивачці зобов'язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконачим комітетом Миколаївської міської ради 31 травня 2000 року. Відповідно до витягу з державної реєстрації прав від 25.10.2011 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

28.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №2193827, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 4 200 грн. 92 коп. за користування земельною ділянкою, на якій розташована належна їй нерухомість (нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього ж Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Момент виникнення у особи прав на землю визначений статтею 125 Земельного кодексу України, згідно із якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 вказаного Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Пунктом 286.6 статті 286 ПК України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 269.2 статті 269 ПК України особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З матеріалів справи слідує, що позивачка є власником конкретно визначеної нерухомості, зокрема, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року за ставкою єдиного податку - 20% (група-2) за видом господарської діяльності: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах та роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах. Місце здійснення діяльності фізичної особи-підприємця є: м. Миколаїв.

Позивачка не укладала договору оренди земельної ділянки, не подавала документи для отримання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, належне позивачці нежиле приміщення використовується нею для здійснення торгівельної діяльності, що є основних видом діяльності фізичної особи-підприємця, а тому ОСОБА_1 в силу приписів закону звільняється від сплати земельного податку з фізичних осіб.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачкою податкового законодавства базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 28.04.2015 року № 2193827.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області суму сплаченого судового збору в розмірі 551 гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний