Постановление суда № 56123073, 23.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 682/2863/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробченко Л.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

23 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Лебедюка Максима Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області про визнання протиправною відмови у підвищенні пенсії за віком у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання здійснити підвищення і виплату пенсії по втраті годувальника та стягнення невиплаченої доплати (підвищення) до пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області про визнання протиправною відмови у підвищенні пенсії за віком у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання здійснити підвищення і виплату пенсії по втраті годувальника та стягнення невиплаченої доплати (підвищення) до пенсії.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницькї області від 16 листопада 2015 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2015 року - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області та отримує пенсію за віком в розмірі 1502,68 грн. ЇЇ чоловік, ОСОБА_5, як інвалід 2 -ї групи Великої Вітчизняної війни отримував пенсію в розмірі 2520 грн.00 коп.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, 24.02.2015 року управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області надіслало позивачу лист за № 1820/03 щодо переведення її на пенсію у разі втрати годувальника.

05.03.2015 року позивач на підставі ст.39 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" подала до Пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсії за віком у разі втрати годувальника.

Листом від 12.03.2015 року управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області ОСОБА_4 було відмовлено в перерахунку пенсії за віком у разі втрати годувальника.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної війни або стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки, прирівнюються до інвалідів війни.

Частиною 4 ст.13 вказаного Закону інвалідам війни 2 групи здійснюється підвищення до пенсії в розмірі 40% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а тому відповідно до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника лише 05.03.2015 року, тобто після спливу 12 місяців з дня смерті годувальника.

Також, в судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що згідно ст.39 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії в разі втрати годувальника підвищуються: а) членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам ( чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружувалися вдруге, - на 150 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Таким чином стверджує, що ОСОБА_4 згідно вказаного закону має право на дане підвищення.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним твердженням представника позивача з огляду на наступне.

Стаття 39 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб " на яку посилається позивач та її представник має відсилочний характер на норму ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою регламентуються спірні правовідносини.

Так, згідно ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 05.10.2005р.) членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружились вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.5 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2005 року, частину четверту статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.1 Прикінцевих положень цього Закону ("Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") - цей Закон набрав чинності 01 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирали чинності 01 липня 2006 року, та пункту 4, який набрав чинності 01 січня 2007 року.

Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 року №1381 встановлено доплату до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, зокрема, дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великовї Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, в розмірі 398 грн.58 коп.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача було надано для ознайомлення пенсійні справи позивача та її чоловіка, з яких вбачається, що ОСОБА_4 отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, та отримує доплату до неї на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, що підтверджується розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області від 10.02.2014 року (а.с.34).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що норма на яку посилається позивач щодо доплати 150 відсотків підвищення до пенсії позивачу в зв'язку з втратою годувальника, втратила свою чинність на час виникнення спірних правовідносин, а тому не могла бути застосовані по даному адміністративному позову.

Таким чином, зважаючи, на те що суд першої інстанції законно та обгрунтовано застосував у даних правовідносинах вищеперераховані діючі норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях суб'єкта владних повноважень відсутні будь - які ознаки протиправності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.