Постановление суда № 56078521, 18.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/299/16 Справа № 178/1685/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кленцарь В.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Сенченко І.М.

ОСОБА_2

при секретарі Солодовник О.Д.

за участю прокурора Постаренко Д.В.

цивільних позивачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника цивільного позивача ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_8, цивільного позивача ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_7, який народився 25 вересня 1981 року у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, та на підставі ст.1 п.«В» Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування покарання.

Цим же вироком стягнуто з ПАТ Українська страхова компанія «Гарнт-Авто» на користь ОСОБА_8 1034,57 гривень матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 15000 гривень моральної шкоди, в задоволені решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 12500 гривень моральної шкоди, в задоволені решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 25000 гривень моральної шкоди, в задоволенні решти позову відмовлено.

Цим же вироком вирішена доля речових доказів по кримінальному провадженню.

Вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 05 січня 2014 року близько 13 годині 00 хвилин керуючи автомобілем «Opel Ascona», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_9, рухався із швидкістю 70 км/г з м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в напрямку м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що проходить по території Криничанського району Дніпропетровської області.

На 361км + 600 м зазначеної автодороги водій ОСОБА_7 в умовах похмурої погоди, без опадів, на сухому дорожньому покритті, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустив виїзд свого автомобіля на зустрічну смугу для руху, пересікши при цьому дорожню розмітку 1.6 (лінію наближення), як поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. У цей час на вказаній ділянці автодороги у зустрічному напрямку з боку м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області в напрямку м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області рухався належний ОСОБА_3 автомобіль «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8. За вказаним автомобілем в напрямку м.Дніпродзержинська рухався автомобіль «Мазда Кседокс 9», державний номер НОМЕР_3, під керуванням власника водія ОСОБА_4.

Водій ОСОБА_8 побачивши, що автомобіль «Opel Ascona» виїхав на смугу її руху, намагалась уникнути зіткнення, в свою чергу водій ОСОБА_7, також побачивши та усвідомивши, що своїми діями створить небезпеку для руху інших учасників дорожнього руху, намагався уникнути зіткнення, при цьому застосувавши відворот керма вправо, але уникнути зіткнення не вдалось, в результаті чого на сухому дорожньому покритті автомобіль «Opel Ascona», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по зустрічній смузі, передньою лівою частиною скоїв зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_2. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_2 розвернуло задньою частиною вправо та юзом знесло в лівий по ходу його руху кювет, де він зупинився, а автомобіль «Opel Ascona», державний номер НОМЕР_1, перебуваючи після першого зіткнення вже в неконтрольованому заносі, здійснив зіткнення правою передньою частиною з лівою передньою частиною автомобіля «Мазда Кседокс 9», державний номер НОМЕР_3, який рухався з автомобілем «ВАЗ-21043» в попутному з останнім напрямку. Після чого автомобіль «Opel Ascona» зупинився на зустрічній смузі руху, а автомобіль «Мазда Кседокс 9» з'їхав у правий по ходу свого руху кювет. В результаті ДТП, згідно висновку експерта № 205-Е від 17 березня 2014 року, водію ОСОБА_8 були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритого розриву зв'язок лівого гомілково-ступеневого суглобу з синцем в цій ділянці, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, які викликали тривалий розлад здоров'я більш як 21 день.

Автомобілі «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_2, та «Мазда Кседокс 9», державний номер НОМЕР_3, отримали механічні пошкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту виразилося в тому, що обвинувачуваний ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом автомобілем «Opel Ascona», державний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги п.п 1.3; 1.5; 10.1 Правил дорожнього руху України, де сказано:

1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

Безпосередньою причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 70/27-248 від 22 квітня 2014 року, стало грубе порушення водієм автомобіля «Opel Ascona», державний номер НОМЕР_4, обвинувачуваним ОСОБА_7, вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, де сказано:

10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення вимог безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_7 передбачених п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України стало безпосередньою причинною даного ДТП, що знаходиться в причинному зв'язку з фактом настання вказаної події.

Не погодившись з вироком районного судуобвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року, відмовивши в задоволені позовних вимог в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сум, а в інший частині вирок суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що рішення суду є незаконним в частині задоволення цивільних позовів, оскілки судом допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неповного судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення в частині вирішення цивільного позову.

Представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7, цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує на неправильність вирішення цивільного позову, а саме судом безпідставно залишено поза увагою докази, які підтверджують розмір шкоди спричиненої ОСОБА_4 так як судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволені цивільного позову ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди, та не прийняті до уваги моральні страждання ОСОБА_4.

Потерпіла ОСОБА_8 не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеності вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити у звязку з неправильним вирішенням цивільного позову, задовольнити її цивільний позов та стягнути з ОСОБА_7 на її користь грошові кошти в розмірі 30000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що частково задовольняючи цивільний позов в частинні відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не навів належних мотивів та аналізу фактичних обставин кримінального провадження, які впливають на розмір моральної шкоди.

Не погодившись з вироком судупершої інстанціїцивільний позивач ОСОБА_3 не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеності вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити у звязку з неправильним вирішенням цивільного позову, його цивільний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує на те що судом безпідставно залишено поза увагою докази, які підтверджують розмір шкоди спричиненої йому кримінальним правопорушенням. Крім того ОСОБА_3 зазначив, що суд не навів з яких підстав не задовольнив в повному обсязі позов в частині відшкодування моральної шкоди, з огляду не те, що ним у цивільному позові наведено аргументи та доводи, з посланням на фактичні обставини кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_6 які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, а в задоволені позовних вимог потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити, вислухавши представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5 та цивільного позивача ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 та просили її задовольнити, цивільного позивача ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора Постаренко Д.В., який підтримав частково апеляційні скарги представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_8 та цивільного позивача ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляційних скаргах, зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_8, цивільного позивача ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у скоєнні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам по справі, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, обрана міра покарання є вірними та учасниками судового провадження не оскаржуються, тому, відповідно довимог ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Разом з тим судова колегія вважає, що апеляційні вимогипредставника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_8, цивільного позивача ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_7 про вирішення питання щодо розгляду цивільних позовів заслуговують на увагу та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так відповідно до вимог п.3) ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

А ч.2 цієї ж статті вказує на те, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Вказані норми кримінального процесуального закону судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження були порушені.

Так, не дивлячись на наявність у матеріалах кримінального провадження позовних заяв потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та доданих до них документів на підтвердження позовних вимогсуд першої інстанції, задовольняючи їх частково та відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, дійшов до висновку, що докази отримані не у встановленому ст.92 КПК України порядку, хоча у вказаній нормі закону йдеться лише про обовязок доказування та вказано на кого покладено обовязок доказування.

Також, згідно з вимогами ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

А відповідно до вимог абзацу 7 п.2) ч.3 та абзацу 6п.2) ч.4 ст.374 КПК Україниу мотивувальнійта резолютивній частинах вироку зазначаються як підстави для задоволення цивільного позову так і рішення про цивільній позов.

Тобто відповідно до вимог вказаних вище статей кримінально-процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши,якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказамице підтверджується, а такожнавести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

В даному випадку суд першої інстанції, не дотримавшись вказаних вище вимог кримінального процесуального закону, не дослідивши докази на підтвердження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в частині цивільного позову, не навівши обґрунтовані мотиви прийнятого рішення, не пославшись на матеріальний закон, на підставі якого він дійшов такого висновку, відмовив в задоволенні частині позовних вимог та стягнув з обвинуваченого ОСОБА_7 та ПАТ Українська страхова компанія «Гарнт-Авто» на користь потерпілої та цивільних позивачів зазначені у вироку суми.

Таким чином, за наведених вище обставин, висновок суду стосовно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову зроблено без повного, всебічного, об'єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, а також те, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та докази, які не досліджувалися судом першої інстанції лише за клопотанням учасників судового провадження, а жодна зі сторін в суді апеляційної інстанції клопотання про дослідження обставин та доказів в частині цивільного позову не заявила, не ставив питання про це і обвинувачений ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі, то відповідно до п.19) ч.1 ст.7 КПК України, ч.1, ч.3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесеніна його розгляд сторонами та віднесені до його повноваженьКПК України,колегія суддів в даному випадку позбавленаможливості винесення кінцевого рішення по справі в частині вирішення цивільного позовупотерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідно довимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить дослідження обставини, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції - без клопотання учасників судового провадження, оскільки останнє покладено кримінальним процесуальним законом саме на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, з другого боку в перелік підстав, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст.415 КПК України, не входять неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінального процесуального закону передбачені п.3) ч.1 ст.91 КПК України, ст.129 КПК України, ч.1 ст.358 КПК України, абзацу 7 п.2) ч.3 та абзацу 6 п.2) ч.4 ст.374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, виходячи з наведених вище загальних засад кримінального провадження, а також з вимог п.15), п.16) ч.1 ст.7 КПК України, ч.6 ст.22 КПК України та ст.23 КПК України, вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі, оскільки судом першої інстанції, в цій частині, істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, яки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

При новому розгляді суду першої інстанції, з дотриманням вимог діючого законодавства слід дослідити у повному обсязі докази, які стосуються цивільного позову потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі в частині вирішенні цивільних позовів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 9, 22, 23, 26, 91, 92, 129, 358, 374 376, 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_8, цивільного позивача ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати, з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства у тому ж суді в іншому складі суду.

В решті вирокКриничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції щодо скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_8, цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, в решті, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції

Судді