Решение № 56058821, 17.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 Справа № 908/6177/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038 м. Київ, вул. Федорова, 32-А)

до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ (69104 м. Запоріжжя, вул Малиновського, 16)

про стягнення 8 100 грн. 38 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 05 від 02.01.2016р.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ, м. Запоріжжя про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 100 грн. 38 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.12.2015р., справу № 908/6177/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.12.2015р. порушено провадження у справі № 908/6177/15, присвоєно справі номер провадження 27/203/15 та призначено судове засідання на 01.02.2016р.

Ухвалою суду від 01.02.2016р. розгляд справи відкладався на 17.02.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника позивача.

17.02.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/6177/15.

17.02.2016р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судове засідання 17.02.2016р. позивач не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 25.01.2016р. на адресу господарського суду позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Клопотання позивача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 17.02.2016р. підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві, надісланому на адресу суду 29.01.2016р. та доповненнях до відзиву, наданих до канцелярії суду 16.02.2016р. (приєднані до матеріалів справи). Відповідач у відзиві зазначив наступне: Ст.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», врегульовані відносини між нормами цього Закону та іншими актами законодавства, дослівно: 2.1. Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону».

Посилання на Постанову ВС України від 15.04.15р. не відповідає нормам права статей 12 та 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», по яким при розрахунку страхового відшкодування враховується не тільки франшиза, але і фізичний знос, ПДВ. Вартість матеріального збитку і сума страхового відшкодування це різні поняття. У розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» прийняла рівною вартості матеріального збитку. У даному випадку ПАТ «СК «Оранта-Січ» застосувала спеціальні норми передбачені ст. ст.12,29 Закону, тобто виплатила страхове відшкодування з урахуванням франшизи та зносу. Просить суд, відмовити у позові.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Закон України Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Господарським судом встановлено, що 31 березня 2014 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та Фермерським господарством «Таврія - Скіф» (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0801-14-00055.

Предметом якого є страхування транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318 CDI», державний № НОМЕР_1.

08 липня 2014 року в м. Запоріжжі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318 CDI», державний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Hyndai Pony», державний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Згідно розширеної довідки ВДАІ та постанови Ленінського районного судe м. Запоріжжя, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України України.

09 липня 2014 року страхувальник звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

Позивачем на підставі рахунку № СчТ-211 від 24.07.2014 року та АВР № АР-000000325 від 17.09.2014 року, було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування що належить до виплати страхувальнику.

Згідно розрахунку загальна сума страхового відшкодування складає 15 312 грн. 42 коп.

На підставі вищевказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 15 312 грн. 42 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 18982 від 19 серпня 2014 року.

Отже, позивач відшкодував за договором добровільного страхування № № 28-0801-14-00055 шкоду завдану транспортним засобом «Hyndai Pony», державний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Hyndai Pony», державний № НОМЕР_2 застрахована у Публічному акціонерному товаристві Страхова компанія Оранта-Січ, згідно полісу № АІ/0491379.

Враховуючи викладене, до позивача перейшло право вимагати від відповідача відшкодування шкоди (в порядку регресу) понесених збитків в межах ліміту за полісом.

Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником, згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту.

04.09.2014р. за № 11/9498 позивачем на адресу відповідача, була направлена заява на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була прийнята уповноваженою особою за довіреністю (Стефаник) 11.09.2014 року.

Відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 6 212 грн. 04 коп.

Згідно розрахунку різниця складає 15 312 грн. 42 коп. - 6 212 грн. 04 коп. - 1 000 грн. 00 коп. франшиза = 8 100 грн. 38 коп.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно до ст.9 Закону України «Про страхування франшиза частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право, позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості витраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України «особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю лаж фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Господарським судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 8 Закону Україна Про страхування передбачено, що страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обовязок страховика виплатити страхове відшкодування.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0801-14-00055 від 31.03.2014р. досягнуто згоди, що розмір збитків та виплата страхового відшкодування визначається на підставі страхового акту (договору страхування). Договір страхування, укладений між позивачем та страхувальником, не передбачено зобовязання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту субєкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до вимог вищевказаного закону Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Оранта-Січ повинно відшкодувати 8 100 грн. 38 коп. страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач отримує право вимагати від потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.

Відповідно до зазначених законодавчих приписів, позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Відповідальною особою за завдані збитки в даному випадку є відповідач, оскільки, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Доводи відповідача викладені у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах цієї справи доказами.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 8 100 грн. 38 коп.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України 17.02.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ (69104 м. Запоріжжя, вул Малиновського, 16, код ЄДРПОУ 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038 м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 8 100 (вісім тисяч сто) грн. 38 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 23.02.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.