№ 55980246, 16.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/25535/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справі№ 910/25535/15 Господарського суду міста Києваза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" простягнення 1214800 грн. за участю представників сторінвід позивача:не з'явились,від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у вересні 2015 року звернувсь до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" про стягнення 1214800 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/25535/15 (суддя Усатенко І.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15 (у складі колегії суддів: Коршун Н.М., Алданової С.О., Дикунської С.Я.) позовну заяву та додані до не матеріали на підставі пунктів 2, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувсь до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15 Господарського суду міста Києва, а справу передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушенням судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувсь до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1214800 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Судами встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено місцезнаходження та ідентифікаційний код відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс": 01130, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кв. 308, код ЄДРПОУ 30788642.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21253296 (пошук за кодом ЄДРПОУ), станом на 29.09.2015 з ідентифікаційним кодом 30788642 (зазначений позивачем у позовній заяві) у реєстрі записів не знайдено.

Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21253450 (пошук за найменуванням юридичної особи), станом на 29.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікс" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знайдено записів у кількості 24. Проте за жодною з перелічених у витягу юридичних осіб не значиться місцезнаходження: 01130, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кв. 308.

В порушення вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не зазначено в позовній заяві ідентифікаційного коду відповідача та його місцезнаходження.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судами встановлено, що позивачем надано до матеріалів справи фіскальний чек від 22.09.2015 (відправка - 01001 Київ) та опис вкладення у цінний лист від 22.09.2015 про відправлення поштової кореспонденції на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" на адресу: 01130, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кв. 308. Доказів того, що місцезнаходження відповідача є 01130, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кв. 308, немає у справі.

Судами встановлено, що відповідачем не надано належних доказів направлення відповідачеві позовної заяви з доданими до неї документами.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору надано копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 про призначення пенсії за інвалідністю ІІ групи довічно.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Судами встановлено, що копію посвідчення серії НОМЕР_1, доданої до позовних матеріалів, не засвідчено належним чином.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про повернення на підставі пунктів 2, 6 частини 1 статті 63 господарського процесуального кодексу України позовної заяви та доданих до неї матеріалів без розгляду.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/25535/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.