Решение № 55971997, 15.02.2016, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3986/15-ц

Провадження № 2/314/74/2016

Повне рішення суду, складено 15 лютого 2016 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 09 лютого 2016 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Кофанов А.В.,

при секретарі Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Компанія Фенікс-2009" до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ "Компанія Фенікс 2009" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому вимагає стягнути з відповідачки грошову суму у розмірі 11550 гривень як безпідставно набуте майно.

Як зазначив представник позивача у позовній заяві, 13.05.2010 року між позивачем та відповідачкою були укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких позивач отримав в оренду дві земельні ділянки площею 5,5012 га та 6,4136 га, при цьому сплачуючи відповідачці орендну плату; але у 2013 році відповідачка уклала договір оренди тих же земельних ділянок з іншою особою, договір між нею та позивачем був визнаний недійсним. Позивач вказав, що в якості орендної плати відповідачка отримала грошові кошти та сільськогосподарську продукцію на загальну суму 11550 гривень, цю суму він просить стягнути з відповідачки на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України як майно, що було набуто без достатніх правових підстав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позов, просить його задовольнити, пояснивши суду, що договори, укладені між позивачем та відповідачкою, були визнані недійсними, земельні ділянки перебувають у користуванні інших осіб, проте відповідачка відмовилася повертати майно, отримане в якості орендної плати.

Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши суду, що орендну плату відповідачка отримувала відповідно до укладеного договору, це майно не може вважатися таким, що було набуто безпідставно; просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, не знаходить підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

13 травня 2010 року між позивачем та відповідачкою були укладені два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відповідно до якого позивачу були передані в оренду земельні ділянки площею 5,5012 га та 6,4136 га, що знаходяться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Умовами цих договорів встановлювався обов'язок позивача сплачувати відповідачці як орендодавцю орендну плату в грошовій або в натуральній формі.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як вбачається з наданих суду відомостей, на виконання умов договору оренди позивач протягом 2011-2013 рр. сплачував відповідачці орендну плату

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-122цс-14 від 24.09.2014 року, положення ст.1212 ЦК України, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Враховуючи, що спір у даній справі фактично являє собою спір у договірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що положення ст.1212 ЦК України до цих правовідносин не можуть бути застосовані, а інших підстав позову у позовній заяві не наведено.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ТОВ "Компанія Фенікс-2009" до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

09.02.2016 року

15.02.2016