Постановление суда № 55968793, 22.02.2016, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1957/15-ц

2/152/22/16

У Х В А Л А

22 лютого 2016 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді Вінницької області в залі суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Концерн Хлібпром» про стягнення індексації та компенсації в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і середнього заробітку та моральної шкоди і судових витрат,

встановив:

15.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь індексацію заборгованої заробітної плати за 2011-2012 роки станом на вересень 2015 року в сумі 17309,73 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати за 2011-2012 роки на вересень 2015 року в сумі 29233,42 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку виплати заробітної плати, що на 15.12.2015 року становить 122602,99 грн.; моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Ухвалою судді від 16.12.2015 року провадження у справі відкрито і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.12.2015 року, яке відкладено у звязку із неявкою представника відповідача та перебуванням головуючого у справі судді у відпустці на 22.02.2016 року.

22.02.2016 року в ході судового розгляду справи до початку розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_3 заявила клопотання про зобовязання відповідача сплатити судовий збір за подання позову, а у разі його несплати залишити позовну заяву без розгляду.

Клопотання мотивує тим, що позивач при зверненні до суду не сплатив судовий збір, тоді як п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. Середній заробіток не входить у структуру заробітної плати, тому пільги, встановлені п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» не поширюються на вимоги позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення клопотання, зсилаючись на те, що індексація та компенсація заробітної плати це компенсаційні виплати у звязку із порушенням строків виплати зарплати, а середній заробіток нараховується через затримку виплати зарплати, як і моральна шкода, тому позовні вимоги не підлягають оплаті судовим збором.

Розглянувши клопотання та заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо, в тому числі, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позов, з яким звернувся до суду ОСОБА_1, виникає із трудових відносин, що існували між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позивача з означеним позовом до суду, зазначено, від сплати судового збору під час розгляду справи в суді звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною 1 статті 94 КЗпП України та ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошову виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оплату праці», структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Виходячи з аналізу вказаної норми трудового права додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають гарантійні і компенсаційні виплати, як передбачені чинним законодавством, так і такі, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 34 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що у звязку із порушенням строків виплати заробітної плати працівникам провадиться нарахування компенсації відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм Конституції України та трудового права, індексація заробітної плати та компенсація втрати частки заробітної плати у звязку із затримкою термінів її виплати є конституційною гарантією дотримання прав людини щодо оплати праці і входять до структури заробітної плати як гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у виді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення.

Статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Саме така правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 14.11.2012 року у справі №6-139 цс 12 і є обовязковою для застосування в силу вимог ст.360-7 ЦПК України.

Виходячи із вказаної правової позиції ВС України, середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку є компенсаційною виплатою, а тому, в силу вимог ст.2 ЗУ «Про оплату праці», входить до структури заробітної плати як гарантійна та компенсаційна виплата.

Відтак, клопотання представника відповідача ОСОБА_3 в частині зобовязання позивача оплатити судовим збором заявлені ним вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації та компенсації в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, а також середнього заробітку задоволенню не підлягає.

Разом з тим, ч.1 ст.237-1 КЗпП України встановлено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань.

ЗУ «Про судовий збір» не встановлено пільг щодо сплати судового збору при заявленні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, при відкритті провадження у справі, в порушення вимог ч.5 ст.119 ЦПК України, судом помилково не зясовано питання несплати позивачем судового збору при заявленні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і відкрито провадження у цій частині позовних вимог, які підлягають оплаті судовим збором в порядку, передбаченому ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

У звязку із наведеним, суд вважає за необхідне зобовязати позивача сплатити судовий збір за заявлені ним позовні вимоги до відповідача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. в порядку, встановленому ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Таким чином, клопотання представника відповідача ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.168, 210 ЦПК України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_1, позивача у справі за його позовом до ПАТ «Концерн Хлібпром» про стягнення індексації та компенсації в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і середнього заробітку та моральної шкоди і судових витрат сплатити судовий збір в частині позовних вимог до відповідача про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн.

В решті клопотання відмовити.

В судовому засіданні оголосити перерву.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути внесені до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Суддя: