Постановление суда № 55965839, 11.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №№ 11-кп/790/2095/15, 11-кп/790/134/16 Головуючий 1 інстанції: Ольховський Є.Б.

Справа суду 1-ї інстанції № 642/7106/2014К

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220140001152 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює в КП «Харківські теплові мережі», депутата Червононивської селищної ради Богодухівського району Харківської області, який мешкає за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Червона Нива, вул. Леніна, буд. 16,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладені обовязки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 грн.; на користь держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи №131/14 від 14.03.2014 року у розмірі 1173,6 грн. 6 коп.; на користь держави судові витрати за проведення судово-медичної експертизи №968-А/11 від 03.06.2011 року у розмірі 1173,6 грн. 6 коп.

Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» та ПАТ «Страхова компанія «Статус» солідарно на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 21347.40 грн.

Згідно вироку, 20.05.2011 року близько 7:10 год., ОСОБА_3 керував, на підставі подорожнього листа, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та рухався по вул. Полтавський шлях м. Харкова зі сторони вул. Володарського в напрямку вул. Скорохода, зі швидкістю 30 км/год. На шляху прямування по вказаній вулиці, в районі перетину з вул. Кандаурова, при під'їзді до регульованого світлофорним об'єктом перехрестя з вул. Кандаурова, при включеному червоному сигналі світлофора для його напрямку, ОСОБА_3 продовжив рух з тією ж швидкістю через перехрестя, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 8.7.3 (е), «Правил дорожнього руху України», згідно з якими:

п. 1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.»

п. 1.5: - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 8.7.3 - «Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

та допустив зіткнення з автомобілем «Москвич 420», д.р.н. АХ 7024 СА, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул. Кондаурова з лівим поворотом на вул. Полтавський шлях на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Внаслідок зіткнення водієві автомобілю «Москвич 420» ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 968-А/11 від 09.06.2011 року, заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субдуральний крововилив, забита рана лівої скроневої області; закрита травма грудної клітини: множинні переломи ребер зліва, забій - розрив лівїї легені, лівобічний гемопневмоторакс; закрита травма живота; розриви селезінки з подальшим її видаленням, гемоперитонеум 2 ст.; множинні переломи кісток тазу. Пошкодження, виявлені у ОСОБА_1, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення п. 8.7.3 «е» Правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_3 згідно з авто технічною експертизою № 131/14 від 14.03.2014 знаходяться в причинному зв'язку з подією та її наслідками. А саме в тому, що він, керуючи транспортним засобом, при під'їзді до регульованого перехрестя, при включеному червоному сигналі світлофора для його напрямку, не зупинився перед проїжджою частиною, чим створив небезпеку для руху водієві автомобіля «Москвич» та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, в результаті чого водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. В своїх апеляційних доводах апелянт зазначає про те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, свою вину не визнав та не відшкодував шкоду завдану потерпілому, а також вказує на відсутність помякшуючих покарання обставин, у звязку з чим призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, є несправедливим і недостатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто, не відповідає вимогам ст.ст. 65, 75 КК України. Таким чином, на думку прокурора, судом при призначенні покарання неправильно застосований кримінальний закон, а саме застосовано закон, який не підлягав застосуванню - положення ст.75 КК України.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок районного суду скасувати у звязку з його незаконністю, необґрунтованістю, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своєї апеляційної вимоги захисник вказує на те, що допитані під час судового розгляду свідки пояснили, що вони не бучили саме момент ДТП та на який сигнал світлофора рухались транспортні засоби під керуванням обвинуваченого і потерпілого, у звязку з чим їх показання не можуть бути покладені в обґрунтування доведеності вини його підзахисного в інкримінованому злочині. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволені клопотання сторони захисту щодо допиту свідка ОСОБА_6, яка була безпосереднім очевидцем ДТП та пояснення якої могли істотно вплинути на зясування фактичних обставин по справі, внаслідок чого було судом допущено неповноту судового розгляду, яка негативно вплинула на ефективність здійснення права на захист.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційні вимоги прокурора у кримінальному провадженні, доводи обвинуваченого та захисника щодо необхідності скасування оскаржуваного судового рішення у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також думку потерпілого щодо обґрунтованості апеляційних вимог прокурора, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що подані апеляційні скарги усіх апелянтів підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційні доводи захисника в частині наявності допущених судом першої інстанції істотних порушень КПК України, на думку колегії суддів, не позбавлені правових та фактичних підстав.

Як вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадження (арк. суд. пров. 110-111; 121; 124; 141; 148) суд, всупереч процесуальної позиції сторони захисту, стосовно невизнання вини за предявленим обвинуваченням, а також ігноруючи клопотання захисника щодо необхідності допиту свідка ОСОБА_6, як очевидця події ДТП, в судовому засіданні від 23.09.2015 року постановив ухвалу стосовно відмови від допиту вказаного свідка. При цьому належить врахувати те, що в мотивувальній частині вироку зазначено висновки суду щодо оцінки висновків авто технічної експертизи № 131/14 від 14.03.2014 року, де містяться варіанти вихідних даних, вказаних в тому числі й свідком ОСОБА_6 яка фактично при судовому розгляді не допитувалися.

Матеріали судового провадження не містять будь-яких процесуальних рішень суду щодо визнання показань свідка ОСОБА_6 неналежними або недопустимими, згідно норм ст.ст.85-89 КПК України. Посилання суду у вироку на заяву ОСОБА_6 щодо можливості звільнення її від допиту в якості свідка є безпідставними, що чітко вбачається з вимог ст..352 КПК України, а дані щодо похилого віку та стану здоровя цього свідка нічим не підтверджені.

Вказане процесуальне рішення суду щодо свідка ОСОБА_6 штучно обмежило обсяг дослідження доказів, що призвело до поверхової та неналежної оцінки у вироку версії сторони захисту щодо оспорювання обвинувачення.

Крім того, висновок суду щодо відсутності відомостей про допит ОСОБА_6 під час досудового розслідування в якості свідка є суперечливим, оскільки такі дані вбачаються з відомостей кримінального провадження, що відповідно до п.2 ч.1 ст.409 та п.4 ч.1 ст.411 КПК України є підставою для скасування вироку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про неналежне дотримання судом під час судового розгляду низки загальних засад кримінального провадження, а саме безпосереднього дослідження показань, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, реалізації права на ефективний захист, змагальності сторін, що чітко гарантується нормами ст.ст. 7, 17, 20, 22, 23 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи захисника та обвинуваченого стосовно необґрунтованості і невмотивованості оскаржуваного вироку, що викликає необхідність задоволення апеляційних вимог захисника в частині скасування вироку та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Разом з цим, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора, що підтримана потерпілим, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора в частині мякості призначеного покарання, необґрунтованості та невмотивованості вироку стосовно застосування норм ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від призначеного покарання. Мотивувальна частина вироку не містить будь-яких висновків суду щодо доцільності звільнення з випробуванням ОСОБА_3 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а обставини що помякшують або обтяжують покарання судом не встановлено. Загальні посилання суду, тобто без зазначення фактичних та обєктивно встановлених даних стосовно особи обвинуваченого, його віку колегія суддів вважає необґрунтованими. На думку колегії суддів, апеляційні доводи прокурора в частині неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання - не позбавлені правових та фактичних підстав, що вочевидь вбачається зі змісту оскаржуваного вироку.

Отже, при новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватись вимог чинного законодавства з метою унеможливлення безпідставного застосування норм ст. 75 КК України або неправильного звільнення обвинуваченого від відбування як основного, так й додаткового покарання.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,2, 3 ч. 1 ст. 409, ст. 410 п.п.1 2, ст. 411 ч. 1 п.4 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК Українипереліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.2,10, 15,16 ч.1 ст.7 КПК України - законність, змагальність сторін, безпосередність дослідження доказів, а також презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 в суді першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів, досліджуючи апеляційні доводи прокурора, з урахуванням наведеного, дійшла висновку про часткове задоволення його апеляційних вимог, а саме в частині скасування оскаржуваного вироку, оскільки призначення нового судового розгляду процесуально унеможливлює ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку, тобто на підставі норм ч.1 ст.420 КПК України.

Решту апеляційних доводів сторін обвинувачення та захисту, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України.

Оскільки будь-який запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 в межах цього кримінального провадження не обирався, а сторони не заявляли відповідних клопотань при апеляційному розгляді, колегія суддів відповідно до вимог ч.4 ст.176 КПК України позбавлена процесуальної можливості вирішувати це питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,2,3; ст.410 п.п.1,2, ст. 411 ч. 1 п. 4; ст. 412 ч. 1; 418, 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9