Постановление суда № 55908539, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/45310/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича, головного державного інспектора інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Буйка Павла Івановича про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (надалі - Інспекція), заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчука О.В., головного державного інспектора інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Буйка П.І., в якому просив:

- визнати протиправними дії головного державного інспектора Мелітопольського інспекційного відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Буйка П.І. при проведенні позапланової перевірки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і винесенні припису № 14 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 січня 2013 року;

- визнати протиправними дії заступника начальника Інспекції Оверчука О.В. при винесенні постанови № 8 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 січня 2013 року;

- визнати протиправними та скасувати припис № 14 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 січня 2013 року та постанову № 8 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 січня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано припис №14 від 15 січня 2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 8 від 22 січня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_2 надіслані до суду письмові заперечення, в яких він просив касаційну скаргу Інспекції залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 листопада 2012 року позивач подав до Інспекції декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

28 листопада 2012 року Інспекцією надіслано позивачу лист-відповідь № ЗП 15212224781/233 щодо повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки декларація про готовність об'єкта до експлуатації будівництва заповнена з порушенням, а саме: не вірно зазначено статус замовника та декларація повернута на доопрацювання.

11 грудня 2012 року позивач подав повторно до Інспекції декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, усунувши вищенаведені недоліки.

24 грудня 2012 року позивач отримав лист-відповідь Інспекції № ЗП 15212503676 щодо повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

У вказаній відповіді зазначається про те, що декларація заповнена з порушенням установлених вимог, а саме:

- пункт 6 - зазначено не всі види будівельних робіт;

- пункт 8 - необхідно вірно зазначити телефон особи, яка здійснює авторський нагляд (код міста);

- пункт 12 - зазначено не всі основні техніко-економічні показники об'єкту.

Усунувши вищезазначені недоліки, Декларація повторно була подана позивачем до Інспекції.

На виконання покладених обов'язків, на підставі направлення на здійснення позапланової перевірки від 3 січня 2013 року №11-08, 15 січня 2013 року головним державним інспектором Мелітопольського інспекційного відділу інспекції архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Буйко П.І. проведена позапланова перевірка на об'єкті позивача: будівництво кемпінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (перша черга будівництва). Було здійснено перевірку достовірності даних, які було внесено в декларацію від 11 грудня 2012 року про готовність об'єкта до експлуатації.

В ході перевірки Інспекцією встановлено, що в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яку було подано до Інспекції з метою реєстрації, встановлено факт, надання недостовірних даних у пункті 1, а саме - невірно зазначено статус замовника, що є порушенням частини десятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

15 січня 2013 року видано припис № 14 про усунення позивачем правопорушення вимог законодавства, а саме - внести достовірні дані, заборонити експлуатацію об'єкта до вводу в експлуатацію згідно з діючим законодавством. 28 січня 2013 року ОСОБА_2 отримав вищенаведений припис.

15 січня 2013 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким позивача притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

22 січня 2013 року за результатами розгляду протоколу заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчуком О.В. винесено постанову у справі про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 8, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 51615 грн.00 коп.

Не погоджуючись із діями відповідачів, приписом № 14 від 15 січня 2013 року та постановою № 8 від 22 січня 2013 року, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних рішень Інспекції, оскільки статус замовника був відомий Інспекції ще до винесення оскаржуваних рішень. 11 грудня 2012 року позивач подав до Інспекції декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, в якій зазначено, що позивач є фізичною особою -підприємцем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновком судів попередніх інстанцій погоджується з огляду на наступне.

Частинами першою-другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах касаційної скарги - в частині задоволення позовних вимог.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, встановлено Законом України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон N 3038-VI).

Згідно з частиною 10 статті 39 Закону N 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство було притягнено до відповідальності згідно з абзацом 2 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (надалі - Закон N 208/94-ВР).

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини другої статті 2 Закону N 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Судами встановлено, що під час отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 9 червня 2010 року №308-10 свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця надавалося позивачем. Про те, що позивач є фізичною особою - підприємцем зазначено у цьому дозволі. Отже, свій статус замовник не приховував.

Окрім того, як вже зазначалось, до проведення Інспекцією перевірки, позивач подав декларацію із зазначенням достовірних відомостей щодо свого статусу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про протиправності оскаржуваного припису та постанови, оскільки позивачем надавались достовірні дані у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.