№ 558039, 03.04.2007, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2007 р. Справа № 6/34

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

Берегометського державного лісомисливського господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс”

про стягнення 760,56 грн. за порушення правил відпуску деревини на пні

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

прокурора Балук О.М.,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Берегометського державного лісомисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс”, с. Чагор Глибоцького району, про стягнення 760,56 грн. за порушення правил відпуску деревини на пні.

Позов обґрунтовується тим, що відповідач в порушення статей 19-21 Лісового кодексу України, якими встановлено, що постійні та тимчасові лісокористувачі зобов’язані здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами та нормами, вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також в порушення умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 04.07.2005 року № 89/1 та Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1378 від 29.07.1999 року, допустив несвоєчасне очищення місця рубки від порубкових залишків на площі 1 га, та пошкодив 4 дерева породи “бук” та “ялина”, внаслідок чого з відповідача належить стягнути суму позову.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Проведеною перевіркою спеціалістами Берегометського державного лісомисливського господарства за участю представника відповідача 17 квітня 2006 року на території Д. Шепітського лісництва встановлено, що лісокористувач (на підставі договору купівлі-продажу № 89/1 від 04.07.2005 року) –Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс” допустило несвоєчасне та незадовільне очищення місць рубок від порубкових залишків у кварталі 49 на площі 1 га Д. Шепітського лісництва та пошкодив 4 дерева породи “бук” та “ялина”. Внаслідок цього державі завдано збитки в розмірі 760,56 грн.

Викладене підтверджується актом огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів від 17 квітня 2006 року та відповідними лісорубними квитками.

Згідно пункту 3 частини другої статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов’язані здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання та відтворення.

Відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, відповідач несе зобов’язання відшкодувати збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства, як правило, в повному обсязі.

Підстав для зменшення з підлягаючого стягнення розміру збитків немає.

Оскільки, у відповідності до пункту 5 статті 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, стягнення за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до місцевих бюджетів за місцем заподіяння шкоди, то суму позову слід зарахувати до місцевого бюджету Долішньошепітської сільської ради Вижницького району.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс” (вул. Приміська, 1 “А”, с Чагор Глибоцького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32722761) до місцевого бюджету Долішньошепітської сільської ради Вижницького району (розрахунковий рахунок 33110331700014 в УДК у Винницькому районі Чернівецької області, МФО 356135, ОКПО 23246100, код платежу 24062100) шкоду в сумі 760,56 грн.

3. Судові витрати не стягувати.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного скарження:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А. Паскарь