Постановление суда № 55745706, 15.02.2016, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1104/15-ц

Провадження № 2/535/39/16

УХВАЛА

15 лютого 2016 року смт Котельва

Суддя Котелевського районного суду Полтавської області Загнійко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків внаслідок незаконного утримання, використання та експлуатації майна на власний розсуд та на власну вигоду без погодження або без дозволу власника майна, та без виплати винагороди за це власникові майна, починаючи з 30.07.2010 року, а саме: вартість майна, яке не було повернуто у належному комплектуючому стані за цільовим призначенням на суму 11200,00 грн.; вартість різниці за наслідками продажу зношеного з 30.07.2010 року по 13.11.2014 року майна на суму 1605,00 грн.; збитки від вимушеної реалізації на металобрухт непридатного для використання за цільовим призначенням майна внаслідок тривалого його використання та експлуатації відповідачем на суму 3305,00 грн., та стягнення моральної шкоди в сумі 35000,00 грн.

Під час судового розгляду даної справи, 12.02.2016 року позивачка звернулася з письмовою заявою про збільшення позовних вимог, в якій позовні вимоги частково змінила та просила: поновити строк звернення до суду з позовом про стягнення збитків, в тому числі по стягненню інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, повязаних з незаконним заволодінням майна, неповерненням майна, невиконання судового рішення щодо витребування (повернення) майна та утримання частини майна за період з 30.07.2010 року з підстав тривалості та продовження порушення (так в заяві); стягнути завдані матеріальну шкоду й завдані збитки внаслідок незаконного утримання, використання та експлуатації майна (на загальну суму 48459,79 грн.) на власний розсуд та на власну вигоду без погодження або без дозволу власника майна, та без виплати винагороди за це власникові майна, починаючи з 30.07.2010 року, а саме: вартості різниці за наслідками продажу зношеного з 30.07.2010 року по 13.11.2014 року майна на суму 1605,00 грн.; збитків від вимушеної реалізації на металобрухт непридатного для використання за цільовим призначенням майна внаслідок тривалого його використання та експлуатації відповідачем на суму 3305,00 грн.; збитків у вигляді інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, повязаних з незаконним заволодінням майна, неповерненням майна, невиконання судового рішення щодо витребування (повернення) майна та утримання частини майна за період з 30.07.2010 року по 31.01.2016 року у розмірі 43549,79 грн.; та просить стягнути завдану їй моральну шкоду в сумі 35000,00 грн.

Крім того, позивачка повторно звернулася до суду з письмовою заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилось. На обґрунтування заяви позивачкою зазначено лише зміст її позовних вимог й положення норм чинного законодавства щодо з посиланням на розяснення постанов Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року та №2 від 12.06.2009 року, та загальну вказівку про наявність у відповідача майна у вигляді нерухомого та рухомого майна за місцем постійного мешкання та транспортних засобів й доведеність суду, «що відповідач намагається уникнути відповідальності, як це тривало з 2011 року і по даний час щодо часткового повернення майна та неповернення майна частково взагалі» (так в заяві).

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідно до п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

У поданій заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено відомостей, необхідних для забезпечення позову, а саме: не зазначено обґрунтування необхідності застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача виходячи з обсягу позовних вимог позивачки; відсутнє посилання на підстави, з яких позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відсутність зазначених відомостей у заяві позивача позбавляє дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та висновку про відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу повертає її заявнику.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 122, 130, 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків та стягнення моральної шкоди, повернути заявнику.

Розяснити заявниці, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя