Постановление суда № 554630, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-19316/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007 р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Бившевої Л.І.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                               

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача:      Груздєва С.О.

відповідача: Українець Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на  постанову Господарського суду міста Києва від 14.02.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р.

у справі № 25/543-А

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

третя особа Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - 

                                                     ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 752318/0 від 28.07.2004 р. Визнано недійсною першу податкову вимогу № 1/5351 від 04.10.2005 р.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, за яку податковим органом нарахований земельний податок.

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у позові. Вважає, що позивач зобов’язаний вносити плату за землю, яка нараховується пропорційно його частці у власності на будівлю. Законодавство України дозволяє користування земельною ділянкою без її оформлення, але не звільняє  від плати за землю, адже ст. 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги  касаційної скарги та просив її задовольнити.  

ТОВ "Афіна" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

 Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке. 

 ДПІ у Печерському районі м. Києва провела позапланову документальну перевірку правильності обчислення  та своєчасності перерахування до бюджету плати за землю ТОВ "Афіна", яке є правонаступником Дочірнього підприємства "Кіквідзе" ТОВ "Черемшина", за період з 01.04.2002 р. по 31.03.2004 р., за результатами якої складено акт № 185/23-1820/30436337 від 26.07.2004 р. Вказаним актом встановлено заниження податкового зобов’язання із плати за землю за період з 01.04.2002 р. по 31.03.2004 р. в сумі 66436,09 грн., яке було зумовлено тим, що ТОВ "Афіна" за період, що перевірявся, нараховувало земельний податок за частку земельної ділянки по вул. Кіквідзе, 1/2 "А", площею 129,9 кв.м., тоді як повинно було сплачувати податок на земельну ділянку площею 1443 кв.м. 

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 752318/0 від 28.07.2004 р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем "плата за землю" в сумі 99654,00 грн., у тому числі 66436,09 грн. основного платежу та 33218,00 грн. штрафних санкцій. На виконання цього рішення позивачу надіслано першу податкову вимогу від 04.10.2005 р. № 1/5351, якою визначено суму податкового боргу за платежем: "земельний податок" в розмірі 50127,81 грн.

Відповідно до свідоцтва серії НП № 010007071  від 02.06.2003 р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, нежиле приміщення, площею 710,20 кв.м., розташоване в м. Києві по вул. Кіквідзе, 1/2 (літера А) належить ТОВ "Афіна" на праві колективної власності.

За приписами ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із листом Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 23.07.2004 р. № 03-85/24333 рішення Київради про передачу у власність земельної ділянки на вул. Кіквідзе, 1/2 літ."А" не приймалося, документи, що посвідчують право власності або користування ТОВ "Афіна" зазначеною земельною ділянкою не зареєстровані.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкової інспекції правових підстав для нарахування позивачу земельного податку та штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки судами було достовірно встановлено, що земельна ділянка площею 1443 кв.м по вул. Кіквідзе, 1/2 літ "А" не належить позивачу на праві власності чи на праві користування, а тому позивач не є суб’єктом плати за вказану земельну ділянку у розумінні ст. 5 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII.

Відповідно до ст. 15 вказаного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. 

Статтею 13 цього ж закону визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

 Відповідно до витягу з бази даних Державного кадастру від 27.08.2004 р. "Черговий кадастровий план" земельна ділянка з кадастровим номером 82:115:001 закріплена, як за землекористувачем, за Житлово-експлуатаційною конторою № 305.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що позивач, як правонаступник ДП "Кіквідзе, є землекористувачем земельної ділянки площею 1443 кв.м по вул. Кіквідзе, 1/2 літ "А", право користування якого було набуте останнім у відповідності до вимог ст. 30  Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII, оскільки у період, що був предметом перевірки, цей кодекс вже не діяв. Відповідно до ч.1ст.126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.  Як зазначалося раніше, право власності чи право користування позивача на зазначену земельну ділянку документально не підтверджено. Користувачем земельної ділянки є ЖЕК № 305.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

         Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а  постанову Господарського суду міста Києва від 14.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя        підпис         Н.Г. Пилипчук

судді                             підпис         Л.І. Бившева  

підпис         Л.В. Ланченко

підпис         О.М. Нечитайло

підпис         О.І.  Степашко

           Згідно з оригіналом

          Суддя                                      Н.Г. Пилипчук