Постановление суда № 55453240, 02.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №575/1255/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/266/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

УХВАЛА

02 лютого 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на ухвалу судді Великописарівського районного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Правдинського робітничого кооперативу Сумської облспоживспілки про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до відповідача з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Правдинському робітничому кооперативу, його правонаступнику чи ліквідатору вчиняти будь-які дії щодо продажу житлового будинку № 48 по вул. Правдинській в смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області.

Ухвалою судді Великописарівського районного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з відсутності реальної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

Однак погодитися з таким висновком не можна, оскільки він ґрунтується на поверховому зясуванні судом обставин справи та порушенні норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Сумської області за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 встановлено, що відповідно до рішення виконкому Кириківської селищної ради № 6 від 20 січня 2000 року право власності на спірний будинок визнано за Правдинським робітничим кооперативом (а. с. 19).

З листа Правдинського робітничого кооперативу від 07 вересня 2015 року слідує, що 20 листопада 2015 року загальними зборами пайовиків цього кооперативу прийнято рішення про його ліквідацію з 01 грудня 2015 року та запропоновано ОСОБА_3 викупити будинок з господарськими будівлями по вул. Правдинській, 48 у смт. Кириківці Великописарівського району Сумської області, який належить на праві власності пайовикам Правдинського робітничого кооперативу. Одночасно її повідомлено про те, що у разі відмови від викупу, цей будинок, у якому вона проживає разом із сімєю, буде виставлений на продаж (а. с. 18).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно п. 4 до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначеним фактичним обставинам суд з огляду на наведені вище норми процесуального права та керівні розяснення Верховного Суду України належної правової оцінки не дав, не урахувавши, що у даному випадку відчуження власником спірного майна у разі задоволення позову призведе до неможливості реалізації позивачами судового рішення щодо реального захисту їхніх прав.

У звязку з цим оскаржена ухвала суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК підлягає частковому скасуванню з постановленням ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо продажу спірного майна.

У частині відмови у забороні ліквідатору та правонаступнику вчиняти вказані вище дії ухвала суду є правильною, оскільки позивачі усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надали належних та допустимих засобів доказування щодо призначення на цей час ліквідатора чи наявності конкретних правонаступників відповідача.

Крім того, до виключення з державного реєстру відповідач, як юридична особа, є самостійним субєктом права з відповідним обсягом цивільної процесуальної право- і дієздатності.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 315 ЦПК, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року в частині відмови у забороні Правдинському робітничому кооперативу Сумської облспоживспілки вчиняти будь-які дії щодо продажу житлового будинку № 48 по вул. Правдинській у смт. Кириківці Великописарівського району Сумської області скасувати.

Заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Правдинському робітничому кооперативу Сумської облспоживспілки вчиняти будь-які дії щодо продажу житлового будинку по вул. Правдинській, 48 у смт. Кириківці Великописарівського району Сумської області.

В іншій частині зазначену ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -