Постановление суда № 55437713, 03.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1398/15-ц

Провадження № 22-ц/779/254/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Пулик В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Горейко М.Д.., ОСОБА_2

секретаря: Шемрай Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Малотурянської сільської ради Долинського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Держгеокадастру у Долинському районі про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до Малотурянської сільської ради Долинського району про визнання дійсними державних актів на право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду від 03 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду від 03 грудня 2015 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Малотурянській сільській раді Долинського району строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позов Малотурянської сільської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Держгеокадастру у Долинському районі задоволено, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 08.11.2002 року, який виданий на імя ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 26.04.2011 року, який виданий на імя ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 19 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_6

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Малотурянської сільської ради Долинського про визнання дійсними: державного акта на право приватної власності на землю від 08.11.2002 року, виданий на імя ОСОБА_3 та його реєстрацію; державного акта на право приватної власності на землю від 26.04.2011 року, виданий на імя ОСОБА_3 та його реєстрацію; договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 19 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, зазначає, що суд не повністю зясував всі обставини справи не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Суд не надав обєктивної правової оцінки тому факту, що ще у 2002-2003 р.р., тобто ще до того часу, поки землі урочища «Біля телевишки» були передані у комунальну власність сільській раді і коли ніякої розбивки не було, а всі землі були просто землями сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту, окремим громадянам, в тому числі і ОСОБА_3 вже було виділено земельну ділянку. Сільська рада вже у 2010 році знала про існування державного акту ОСОБА_3 і вважаючи, що порушені її права мала право звернутися до суду ще до 2013 року. Судом також не зясовано, з яких підстав сільська рада не визнає Державний акт, виданий на імя ОСОБА_3, а визнає державні акти, видані на підставі рішення цієї ж сільської ради від 19.04.1994 року іншим громадянам. Дані обставини судом не було взято до уваги та не застосовано строки позовної давності. Просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Малотурянської сільської ради відмовити та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 вимоги скарги підтримали, представник сільської ради ОСОБА_8 вимоги скарги заперечила, інші сторони в судове засідання не зявилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із наявності поважних підстав для поновлення Малотурянській сільській раді строку для звернення до суду та обґрунтованості позовних вимог, оскільки про рішення сільської ради від 19.04.1994 року та про існування виданих на його підставі спірних державних актів стало відомо після 2012 року, а визнання їх недійсними є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Враховуючи те, що ОСОБА_3 набула права власності на спірну земельні ділянку за відсутності рішення органу місцевого самоврядування незаконно, то оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки порушено законні права та інтереси сільської ради, так як відчужено земельну ділянку особою, яка не мала на це права. Крім того, оскільки ОСОБА_3І не зверталася до сільської ради про надання їй земельної ділянки і дане питання не розглядалося на сесії сільської ради 19.04.1994 року, жодних рішень з цього приводу не приймалось, то відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно вимог ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано поважними причинами та поновлено строк позовної давності щодо оскарження рішення сесії Малотурянської сільської ради від 19 квітня 1994 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки пл.0,60 га, про визнання недійсними виданих на підставі цього рішення Державних актів про право приватної власності на землю від 08.11.2002 року та від 26.04.2011 року, які видані на імя ОСОБА_3 та скасування їх реєстрації в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 19 травня 2012 року, оскільки про існування виданих на його підставі спірних державних актів позивачу стало відомо після прийняття цією ж радою рішення № 278-11/12 від 13.07.2012 року, яким було надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в ур.Біля телевишки в с. Мала Туря після введення в межі населеного пункту земель даного урочища та відкриття доступу до кадастрової публічної карти. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Державний акт від 08.11.2002 року підписаний не діючим на той час головою сільради ОСОБА_8, яка була обрана з квітня 2002 року, а бувшим головою ОСОБА_9, який вже не мав відповідних повноважень на час його підписання.

Відповідно до вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин. Такі повноваження сільської ради не можуть бути делеговані.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 Земельного кодексу України, згідно положень якої рішення про передачу земельної ділянки у власність приймає сільська рада, а не виконавчий орган місцевого самоврядування.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57 цс13 від 19.06.2013 року) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, повязаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суд України від 25 червня 2014 року /у справі № 6-67цс14/ Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтями 116, 118 ЗК України.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;визнання угоди недійсною;визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків;застосування інших, передбачених законом, способів.

Встановлено, що питання про передачу гр. ОСОБА_3 спірної земельної ділянки на сесії не розглядалося і рішення по ній не приймалося. Даний факт підтверджується протоколом сесії Малотурянської сільради від 19.04.1994 року, поясненнями свідків - секретаря цієї ради ОСОБА_10 і землевпорядника ОСОБА_11, які працювали в 1994 році та підтвердили той факт, що заяви від ОСОБА_3 в сільську раду про надання їй даної земельної ділянки не поступало, на сесії дане питання не розглядалося і ніякого рішення з цього приводу сесією не приймалося, земельна ділянка у встановленому законом на той час порядку на місцевості не виділялася, межі не встановлювалися, даною земельною ділянкою остання не користувалася, податок за користування землю не платила.

Із матеріалів справи вбачається, що оригінал оскаржуваного рішення взагалі відсутній, а також відсутня первинна технічна документація, яка повинна була б виготовлятися станом на 2002 рік перед видачею Державного акту ОСОБА_3 Остання як до суду першої, так і апеляційної інстанції в судові засідання жодного разу не зявлялася, хоча повідомлялася про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що за відсутності рішення сільської ради про надання земельної ділянки ОСОБА_3

видані їй в 2002 та в 2011 роках, в порушення вищезазначених вимог закону Державні акти про право приватної власності на землю є недійсними та скасував їх реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину .

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що оспорюваним договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеним 19 травня 2012 року між ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порушено права та законні інтереси позивача, зміст правочину суперечить чинному законодавству, позаяк майно відчужене особою, яка не мала на це права, то правильним є також висновок суду про визнання недійсним зазначеного правочину.

Встановивши, що права позивача, як органу місцевого самоврядування, розпорядника земель, що знаходяться в межах Малотурянської сільської ради, відповідачами порушені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення їх позовних вимог та відмову у задоволенні вимог ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Долинського районного суду від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена

в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: В.М. Вакарук

ОСОБА_2

ОСОБА_12