Решение № 55374518, 25.01.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.2016р. Справа № 907/929/15

За позовом Приватного підприємства „ЗакарпатІнвестБуд, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради (залучена до участі у справі відповідно до ухвали суду від 27.08.2015р. по справі №907/929/15)

про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1767 від 31.07.2015р. „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Карпинець В.І.

судді Івашкович І.В.

судді Русняк В.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за дов. від 14.01.2016р. від відповідача: ОСОБА_3 представник за дов. від 04.01.2016р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 - спеціаліст I категорії юридичного відділу за дов. від 04.01.2016р.

У судовому засіданні приймала участь: ОСОБА_4 - уповноважений представник ФО ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю від 26.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „ЗакарпатІнвестБуд, м. Ужгород (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради (залучена до участі у справі відповідно до ухвали суду від 27.08.2015р. по справі №907/929/15 (а.с.2-3), далі третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1767 від 31.07.2015р. „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.11.2015р. у справі №907/929/15 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів (а.с.75-79) та ухвалою суду від 11.11.2015р. справу № 907/929/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді В.І. Карпинець та суддів І.В. Івашкович, В.С. Русняк (а.с.82-84).

Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі з підстав, зазначених, як у позовній заяві (а.с.7-12), додаткових нормативно- обґрунтованих поясненнях від 02.12.2015р. до позовної заяви (а.с.95-97), так і у відзиві від 21.12.2015р. на письмові пояснення ОСОБА_4 від 02.12.2015р. щодо заявленого позову з наявним предметом позовних вимог (а.с.109-113). В обґрунтування позовних вимог, зокрема, посилається на ту обставину, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі повноважень, наданих Конституцією України та іншими нормативними актами Держави та зазначає наступне:

Рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 Про погодження місця розташування земельної ділянки та рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути в подальшому скасовані органом місцевого самоврядування, що прямо передбачено ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування України. Вказане узгоджується з правовою позицією п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р.

Також стверджує, що Ужгородська міська рада, приймаючи оскаржуване Рішення №1767 від 31.07.2015р. „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди в частині розірвання Договору оренди землі від 10.12.2008р., яким було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки умовами вищевказаного Договору та чинними нормативними актами, зокрема ч.2 ст. 651 ЦК України та ст.32 Закону України Про оренду землі, передбачено виключно судовий порядок розірвання Договору. Крім того, зазначена підстава для розірвання Договору оренди земельної ділянки - використання орендарем землі не за цільовим призначенням не є підтверджена належними доказами та такий висновок є виключно прерогативою суду. Крім того зазначає, що порушення Ужгородською міською радою норм чинного законодавства при прийнятті спірного Рішення №1767 від 31.07.2015р. також підтверджується довідкою Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 15.02.2015р. №04/Р-343 (а.с.34).

Також, у додаткових нормативно - обґрунтованих поясненнях від 02.12.2015р. (а.с.95-97), представник позивача щодо наявності порушеного права позивача прийнятим спірним рішенням №1767 від 31.07.2015р. в частині розірвання договору оренди землі, зазначає наступне:

Позивач за місяць до закінчення строку дії Договору оренди, звернувся до Орендодавця Управління майном міста Ужгородської міської ради (правонаступник - ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради) із заявою про продовження строку дії Договору на тих самих умовах і на той самий строк. Протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору оренди, позивачем не було отримано від Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 міського господарства листа - повідомлення про заперечення у поновленні Договору, а тому вважає, що вищезазначений Договір оренди не є розірваним та є чинним та з урахуванням тієї обставини, що позивач продовжує користуватись такою орендованою земельною ділянкою та здійснює орендну плату .

Також стверджує, що відповідно до норм ст.33 Закону України Про оренду землі, підставою для поновлення договору оренди є користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та відсутності протягом місяця повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору, а тому вважає , що зазначений Договір оренди є поновленим та є чинним.

Представником відповідача у даному судовому засіданні заперечено позовні вимоги позивача в повному обсязі. Зокрема зазначено ту обставину, що відповідач (Ужгородська міська рада) діяв, при прийнятті спірного Рішення №1767 від 31.07.2015р. „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з урахуванням інтересів мешканців мікрорайону вулиць ОСОБА_6, Можайського та 8 Березня м. Ужгорода, з урахуванням їх звернення про захист прав та законних інтересів щодо земельної ділянки площею 1 700,00кв.м.,яка була передана ПП „ЗакарпатІнвестБуд відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. в оренду строком на 5 років для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи.

Також зазначає, що як на момент прийняття, так і на дату подання позивачем даного позову по даній справі, відсутній сам факт порушення права позивача, як орендаря за Договором оренди землі від 10.12.2008р., оскільки правовідносини за таким Договором були припинені 10.12.2013р., у звязку зі спливом строку, на який його було укладено та відмовою відповідачем позивачеві в поновленні даного Договору, відповідно до прийнятого 19.12.2013р. Ужгородською міською радою рішення №1174 „Про поновлення договорів оренди земельних ділянок. Дана обставина підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/ 15 про залишення в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 про відмову у задоволенні позову ПП „Закарпатінвестбуд про визнання незаконним та скасування підпункту 2.1 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1174 „Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, про визнання Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 10.12.2018р. та про зобовязання ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради укласти з ПП „Закарпатінвестбуд додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2008р. за умовами, передбаченими проектом додаткової угоди, наданої ПП „Закарпатінвестбуд 08.11.2013р. Ужгородській міській раді та ОСОБА_1 міського господарства.

За вищезазначених обставин вважає, що спірним Рішенням №1767 від 31.07.2015р. права позивача, як орендаря щодо земельної ділянки площею 1700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н, не є порушені та відповідно на цій підставі підлягає судом відмові позивачеві у задоволенні позову.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, у даному судовому засіданні також заперечено позовні вимоги позивача із посиланням на ті ж самі обставини, що зазначені представником відповідача.

Уповноваженим представником ФО ОСОБА_5, запрошеного судом до участі у справі в порядку вимог ст. 30 ГПК України - ОСОБА_4, діючою за нотаріально посвідченою довіреністю від 26.11.2014р., у даному судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечено повністю, з підстав зазначених у поданому до справи письмовому поясненні від 02.12.2015р. (а.с.87-92). Зокрема посилається на ту обставину, що Ужгородська міська рада при прийнятті спірного рішення №1767 від 31.07.2015р. „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди діяла в межах чинного законодавства України. Зокрема зазначає, що право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних правовідносин, передбачено Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (абз.2 п.б ст.6) та що також підтверджено п.4.1 абз.4 Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р..

Також вважає, що як на момент прийняття, так і на дату подання позивачем позову по даній справі, відсутній сам факт порушення права позивача, як орендаря за Договором оренди землі від 10.12.2008р., оскільки правовідносини за таким Договором були припинені 10.12.2013р., у зязку зі спливом строку, на який було його укладено, а отже спірним рішенням №1767 від 31.07.2015р. права позивача, як орендаря, не порушені. Вказана обставина підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/ 15 про залишення в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 про відмову у задоволенні позову ПП „Закарпатінвестбуд про який було зазначено представником відповідача.

Представник позивача у письмовому відзиві від 21.12.2015р. (а.с.109-113) у спростування обставин, зазначених ОСОБА_4 у письмових поясненнях від 02.12.2015р. щодо законності прийняття Ужгородською міською радою спірного рішення №1767 від 31.07.2015р. з посиланням на п.4.1 абз.4 Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., зокрема, наводить обставину щодо неправильного тлумачення даного пункту зазначеного Рішення, оскільки Конституційний суд вирішив, що орган місцевого самоврядування має право, зокрема скасовувати свої попередні рішення, але на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. В той же час, п.5 зазначеного Рішення передбачено, що орган місцевого самоврядування не може скасовувати свої попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Уповноваженим представником ОСОБА_5- ОСОБА_4 також зазначено, що ПП Закарпатінвестбуд, як забудовник, до використання земельної ділянки не приступив, що підтверджується долученим до додаткового письмового пояснення від 25.01.2016р. актом обстеження земельної ділянки від 21.05.2015р.

Також у даному судовому засіданні, як уповноваженим представником ОСОБА_5 - ОСОБА_4, так і уповноваженим представником відповідача додатково зазначено, що оскаржуваним рішенням відповідачем було розірвано Договір оренди землі, незалежно від припинення терміну його дії на який було укладено даний Договір, оскільки зазначення у спірному рішенні такої вимоги було зумовлено необхідністю вилучення запису із Державного реєстру земель про реєстрацію такого Договору оренди землі, оскільки такий запис може бути вилучено з вищезазначеного Реєстру не інакше, як за наявності рішення органу місцевого самоврядування про розірвання даного Договору оренди землі.

Строк вирішення спору по даній справі продовжувався, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (122-123) та розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України (а.с. 105-107).

У судовому засіданні 25.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородською міською радою, зокрема, п.1 Рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 Про погодження місця розташування земельної ділянки було затверджено Приватному підприємству „ЗакарпатІнвестБуд матеріали погодження та погоджено вибір земельної ділянки площею 0,17га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи (а.с.31).

Ужгородською міською радою відповідно до п.1.49 Рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок Приватному підприємству „ЗакарпатІнвестБуд було затверджено проект відведення та надання в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи (а.с.30).

10 грудня 2008року, між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (нове найменування - ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, надалі - Орендодавець) та ПП «ЗакарпатІнвестБуд» (далі Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі Договір оренди), яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи. Даний Договір було укладено на 5 років (п. 8 Договору, а.с.19-21). Вищевказана земельна ділянка була передана Орендодавцем Орендарю відповідно до акту №1028 приймання - передачі земельної ділянки від 10.12.2008р. (а.с.22).

31.07.2015р. Ужгородською міською радою, м. Ужгород було прийнято рішення №1767 „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди (а.с.29).

Зазначеним рішенням було:

1. Скасовано пп.1.49 рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок;

2. Скасовано рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 Про погодження місця розташування земельної ділянки;

3. Розірвано Договір оренди землі від 10.12.2008р., яким було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1 700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н.

Вищезазначене рішення Ужгородської міської ради є предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з Рішень Ужгородської міської ради від 13.06.2007р. №366 Про погодження місця розташування земельної ділянки та від 17.10.2008р. №866 Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок, обєктом вказаних рішень була земельна ділянка площею 0,17га, надана Приватному підприємству „ЗакарпатІнвестБуд в строкове платне користування для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи, на підставі Договору оренди землі від 10.12.2008р..

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали щодо предмету спору та проаналізувавши доводи та заперечення сторін, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що Договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Така ж сама підстава припинення передбачена п.34 Договору оренди землі від 10.12.2008р..

Відповідно до п. 8 даного Договору оренди землі, Договір було укладено на 5 років та відповідно строк його дії закінчився 10.12.2013р..

Статтею 33 Закону України Про оренди землі передбачені підстави та процедура поновлення Договору.

Зокрема, Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (абз. 2 ст.33 Закону). В свою чергу, орендодавець зобовязаний у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист повідомлення (абз.5 ст.33 Закону).

Така ж сама позиція викладена у п. 8 Договору оренди землі, де зазначено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013р. на ім'я міського голови Ужгородської міської ради надійшло звернення від ПП Закарпатінвестбуд" з клопотанням продовжити Договір оренди землі від 10.12.2008р. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Генерала Свободи строком на 10 років.

Також 08.11.2013р. ПП "Закарпатінвестбуд" звернулося до міського голови Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради продовжити дію даного договору на тих самих умовах і на той самий строк (на 5 років), як і передбачалося за укладеним Договором оренди землі.

19 грудня 2013року рішенням 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради №1174 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок було відмовлено Приватному підприємству "Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років Договору оренди земельної ділянки площею 1700кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи.

Отже, як випливає із вищезазначених фактичних обставин справи, орендар скористався своїм переважним правом на поновлення Договору на новий строк, шляхом надсилання на адресу орендаря у встановлений ст. 33 Законом України Про оренди землі та п. 8 Договору оренди землі строк листа про такий намір. Однак, орендарем в межах місячного строку, передбаченого ст. 33 зазначеного Закону, було відмовлено орендареві у поновленні такого Договору, шляхом прийняття рішення від 19.12.2013р. №1174 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

З урахуванням вищезазначеного, ст. 31 та ст. 33 Закону України Про оренди землі, Договір оренди землі від 10.12.2008р. є припиненим з 10.12.2013р., у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.

Позивач, у звязку з прийняттям Ужгородською міською радою вищезазначеного рішення №1174 від 19.12.2013р. та непогодження з останнім, звертався до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання незаконним та скасування підпункту 2.1 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1174 „Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та прийнятим рішенням від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 господарським судом Закарпатської області було відмовлено ПП „Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років дії Договору оренди земельної ділянки площею 1700кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, визнання Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 10.12.2018р. та про зобов'язання ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради укласти з ПП „Закарпатінвестбуд" додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. за умовами, передбаченими проектом додаткової угоди, наданої 08.11.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15 було залишено в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15 про відмову у задоволенні вищезазначеного позову ПП „Закарпатінвестбуд (а.с.65-72).

Вищезазначені обставини спростовують твердження позивача щодо поновлення дії Договору оренди землі відповідно до норм ст.33 Закону України Про оренду землі, у звязку з продовженням користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та за відсутності протягом місяця повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору, оскільки такий Договір вважається поновленим за наявності згоди власника земельної ділянки та укладення Додаткового договору до Договору оренди земельної ділянки, що в даному випадку є відсутнім з огляду на вищевикладене.

Отже, з урахуванням ст. 33 Закону України Про оренди землі та постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15, Договір оренди землі від 10.12.2008р. є припиненим з 10.12.2013р..

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34,43 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до змісту вимог ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (п.5 Рішення).

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Вищезазначене рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 є обов'язковим до виконання на території України.

Як вбачається із змісту рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007р. №366 Про погодження місця розташування земельної ділянки та рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. №866 Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок (які в подальшому втратили свою чинність на підставі оскаржуваного по даній справі рішення тієї ж ради), вони є ненормативними правовими актами органу місцевого самоврядування, які звернені до конкретної юридичної особи - ПП «Закарпатінвестбуд» і застосовуються одноразово.

Вищезазначені рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2007р. №366 та від 17.10.2008р. №866 вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а саме шляхом укладення між сторонами 10.12.2008р. Договору оренди землі, яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи.

З огляду на викладене, зазначені рішення не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За вищезазначених обставин оскаржуване у справі рішення відповідача від 31.07.2015р. №1767 „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди, з урахуванням того факту, що позивач відповідно до рішення відповідача від 13.06.2007р. №366 та від 17.10.2008р. №866 реалізував своє право строкового платного користування земельною ділянкою, шляхом укладення з Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступник - ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради) Договору оренди землі від 10.12.2008р. та з урахуванням тієї обставини, що позивач вважає оспорюваним рішенням порушуються його права, як орендаря щодо користування земельною ділянкою переданою йому в оренду за укладеним Договором оренди землі від 10.12.2008р., не могло бути прийнято відповідачем самостійно та яке суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009.

Разом з тим суд, при розгляді спору щодо визнання незаконним та скасування спірного рішення, яким органом місцевого самоврядування скасовано прийняті ним раніше рішення, повинен зясувати чи таким рішенням було порушено право позивача та за захистом якого останній звернувся до суду за його захистом та результатом вирішення такого спору має бути відновлення такого порушеного права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, у розумінні вищезазначених норм, субєктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду .

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним

Також, у п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Також у даному роз"ясненні зазначено, що у вищезазначених справах суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються субєктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого права, шляхом подання позову про визнання незаконним та скасування ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування з підстави його прийняття даним органом всупереч вимог чинного законодавства.

Разом з тим, при розгляді даної справи судом встановлено, що у відповідача, як орендаря за Договором оренди землі від 10.12.2008р., право користування земельною ділянкою площею 1 700,00кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, було припинено 10.12.2013р. (строк припинення терміну дії даного Договору (п.8 Договору)) та таке право Орендаря щодо продовження терміну користування такою земельною ділянкою, після припинення терміну дії Договору оренди землі, не було поновлено у судовому порядку відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі №907/343/15, яке залишено в силі відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі №907/343/15.

Отже з огляду на вищезазначене, як станом на день прийняття відповідачем спірного рішення від 31.07.2015р. №1767 „Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди, так і на день звернення позивача до господарського суду з позовною заявою від 21.08.2015р. про оскарження вказаного рішення, у позивача було відсутнє право користування земельною ділянкою площею 1 700,00кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем спірного рішення жодним чином не порушило права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі щодо користування орендованою земельною ділянкою, оскільки таке право у позивача було відсутнє на момент прийняття відповідачем спірного рішення, з огляду на вищевикладене, а тому у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України суд покладає на позивача судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 27, 33, 34, 43, 44, 49, ч.3 69, 77, 82 - 85 ГПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 01.02.2016р.

Головуючий суддя Карпинець В.І.

Суддя Івашкович І.В.

Суддя Русняк В.С.