Постановление суда № 55339921, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2016 рокусправа № 808/8386/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Кругового О.О. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника позивача - Мартиненко К.І. (довіреність від 04.06.2015),

представник відповідача - Юлдашев А.А. (довіреність від 02.06.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 808/8386/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконним рішення та часткове скасування акту опису та арешту майна, -

встановив:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просило:

визнати незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А., в частині встановлення обмеження права користування описаним та арештованим майном за Актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 13 липня 2015 року № 8072;

скасувати акт опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А., в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 13 липня 2015 року № 8072, в частині що стосується встановлення обмеження права користування ПрАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що в порушення приписів ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем фактично двічі було накладено арешт на нерухоме майно, а саме - внаслідок винесення постанови про арешт майна Позивача та оголошення заборони про його відчуження та згодом складенням акту опису та арешту майна. Крім того, опис та арешт нерухомого майна було проведено і порушенням місячного строку з моменту надходження інформації про місцезнаходження такого майна. Звертають увагу на те, що державним виконавцем, всупереч положенням ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», не було враховано специфіку нерухомого майна та безпідставно, без належної потреби, встановлено заборону на користування вказаним майном. Внаслідок таких протиправних дій Позивача їх підприємство було позбавлено можливості вести власну господарську діяльність. (а.с.3-6)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» - задоволено частково.

Скасовано обмеження права користування Приватним акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном, встановлене актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. №8072 від 13 липня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій державного виконавця відносно встановлення обмеження права користування майном не підлягають задоволенню, оскільки відповідні дії вчинені Відповідачем у межах повноважень, наданих приписами ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та реалізовувались ним за своїм внутрішнім переконанням. Разом з тим, всупереч приписів ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» Відповідач, визначивши вид та обсяг встановленого обмеження, не визначив відповідного строку його дії. При цьому державний виконавець в перевищення наданих йому законом повноважень визначив за собою право на надання дозволу на користування описаним та арештованим майном. (а.с.174-177).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалися на те, що оскаржуваним рішенням державного виконавця було не виключено право користування описаним майном, а лише обмежено його шляхом надання права такого користування виключно за письмовим дозволом державного виконавця у зв'язку із свого часу здійсненим позивачем опору та перешкоджанням державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій. При цьому звертає увагу на те, що відповідно акту державного виконавця станом на 19.10.2015 р. ПрАТ «Запоріжбіосинтез» користується майном, на яке обмежене право користування, у зв'язку з чим посилання на обмеження їх прав та створення загрози їх господарській діяльності є безпідставними. З приводу не надання відповідей на заяви позивача про можливість зберігання самим боржником нерухомого майна та надання дозволу на постійне користування арештованим майном зазначили, що для розгляду подібних заяв потрібен значний час, крім того, боржником не було надано відповідних методик зберігання, обслуговування та контролю речовин, віднесених до небезпечних, та речовин-прекурсорів. Вважають помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у нормативних актах, які регулюють діяльність державного виконавця, права на встановлення обмеження права користування арештованим майном, а саме - користування можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця, адже таке право надано Відповідачу приписами ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та є видом обмеження, у зв'язку з чим відпадає необхідність і у встановленні строку обмеження користування. Звертають увагу на те, що державним виконавцем було встановлено обмеження права користування лише на будівлі цеху БКВ, котельні та заводоуправління, арешт та заборона користування господарськими потужностями, товарно-матеріальними цінностями Позивача не здійснювався. (а.с.194-198)

Позивачем - ПрАТ «Запоріжбіосинтез», надано заперечення на апеляційну скаргу , згідно з якими зазначається про некоректність доводів апеляційної скарги та прохання до суду залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні представник Відповідача - Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Як на обґрунтованість своїх доводів, послався на висновки постанови суду апеляційної інстанції з аналогічних питань.

Представник Позивача - ПрАТ «Запоріжбіосинтез», проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив врахувати їх доводи, викладені у наданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» зареєстроване як юридична особа 26 квітня 2012 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради. (а.с.35-6)

Між ВАТ «Банк Кіпру» та ПрАТ «Запоріжбіосинтез» (Боржник) було укладено Іпотечний договір №42/10 від 29.04.2010 р., який забезпечував виконання Боржником своїх кредитних зобов'язань по кредитному договору від 29.04.2010 р. № 44-147/2010. В подальшому, на підставі договору факторингу № 1 від 21.07.2014 р. ПАТ «НЕОС БАНК» (правонаступник ВАТ «Банк Кіпру») було відступлено право вимоги за кредитним договором від 29.04.2010 р. № 44-147/2010 до Боржника ПАТ «Альфа-Банк», а на підставі Договору № 1 про передачу прав за іпотечними договорами було відступлено право вимоги за Іпотечним договором. (а.с.3)

13 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., з метою задоволення вимог стягувача (ПАТ «Альфа-Банк») на загальну суму 5 617 003,04 грн., вчинено виконавчий напис № 8072 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача за Іпотечним договором (а.с.14), а саме:

- Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

17 липня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області із заявою про відкриття виконавчого провадження, в який просив зокрема, відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню Виконавчого напису № 8072 від 13.07.2015 р. (а.с.15-16)

23 липня 2015 року державним виконавцем Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису про звернення стягнення на: (а.с.17-18)

- Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17 ;

- Котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

22 вересня 2015 року Державним виконавцем у виконавчому провадженні № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису винесено постанову про арешт майна Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно. (а.с.19-20)

30 вересня 2015 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А. у виконавчому провадженні № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису складено Акт опису та арешту майна, яким описано і накладено арешт на нерухоме майно та встановлено обмеження права користування описаним та арештованим майном, а саме - користування можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця. (а.с.21-24)

Незгода Позивача із рішенням державного виконавця в частині встановлення обмеження права користування описаним та арештованим майном за актом опису майна від 30.09.2015 р., складеного в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13.07.2015 р. № 8072 та скасувати акт опису саме в частині встановлення такого обмеження і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПрАТ «Запоріжбіосинтез», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій державного виконавця відносно встановлення обмеження права користування майном не підлягають задоволенню, оскільки відповідні дії вчинені Відповідачем у межах повноважень, наданих приписами ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та реалізовувались ним за своїм внутрішнім переконанням. Разом з тим, всупереч приписів ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» Відповідач, визначивши вид та обсяг встановленого обмеження, не визначив відповідного строку його дії. При цьому державний виконавець в перевищення наданих йому законом повноважень, визначив за собою право на надання дозволу на користування описаним та арештованим майном.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами оскаржена не була та колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Запоріжбіосинтез» в частині скасування виду та обсягу обмеження права користування нерухомим майном, встановленого актом опису та арешту майна, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами ч.1 та 2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно п. п. «д» п. 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинна бути, зокрема вказана така інформація: якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження.

Таким чином, державному виконавцю надано право на обмеження права користування майном боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна Позивача від 30.09.2015 р. в рамках виконавчого провадження ВП № 48180189, а саме описано майно - адміністративні будівлі.

На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним шляхом заборони відчужувати, псувати, використовувати, вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до зменшення вартості майна, в той же час додатково визначено, що користування адміністративними будівлями заводоуправління, котельні та цеху можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця. (а.с.23)

Позивач не погоджується із рішенням державного виконавця, викладеним у акті опису та арешту майна, саме в частині визначення способу та права користування, а саме з наданням можливості такого користування лише за письмового дозволу державного виконавця.

З огляду на приписи ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю дійсно надано право на обмеження права користування описаним та арештованим майном, при цьому вид, обсяг та строк такого обмеження фактично можуть визначатися державним виконавцем на власний розсуд з урахуванням властивостей майна у кожному конкретному випадку.

Колегія суддів приходить до висновку, що прийняте Відповідачем рішення в частині визначення способу та права користування адміністративними будівлями, а саме - з наданням можливості такого користування лише за письмового дозволу державного виконавця, не узгоджується з приписами частини 3 статті 2 КАС України, оскільки є необґрунтованим, упередженим, прийнято без дотримання принципу пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками інтересів підприємства та цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Також колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що визначаючи обмеження права користування майном саме шляхом надання права користування з письмового дозволу державного виконавця, останній не в повній мірі дотримався приписів ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п. п. «д» п.4.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки ним не було визначено строк накладення такого обмеження та фактично здійснено вихід за межі повноважень, наданих законом, в частині надання письмових дозволів на користування майном.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що державним виконавцем було здійснено опис та арешт майна відповідно до оскаржуваного акту із порушенням приписів аб.7 ч.2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки інформацію про місцезнаходження майна боржника було отримано державним виконавцем ще у липні 2015 року, в той час, як відповідний акт а порушенням місячного терміну, визначеного законом, було складено лише 30.09.2015 року.

При цьому обмежуючи право користування будівлями цеху БКВ, котельні та заводоуправління, державним виконавцем фактично було обмежено користування і господарськими потужностями та товарно-матеріальними цінностями, які знаходяться всередині приміщень, що знаходяться під обмеженим доступом користування. Крім того, неможливість безперешкодного доступу до зазначених цінностей унеможливлює і провадження господарської діяльності Позивача внаслідок утруднення здійснення електропостачання та водопостачання підприємства. (а.с.26-29)

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізьків області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 808/8386/15- залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 28 січня 2016 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко